Хто отримає „Серця Сараєва”?
26 серпня 2006 р.
Ні, це не фортепіанний концерт, а початок показу фільму під відкритим небом у центрі Сараєва. Близько чотирьох тисяч глядачів прийшли, щоб побачити фільм „Нафака” боснійської режисерки Жасмин Дуракович. Ця картина розказує про людей, які по-різному пережили війну й блокаду Сараєва. „Нафака” – один з фільмів цьогорічного кінофестивалю в Сараєві, переможцям якого журі вручатиме так звані „Серця Сараєва” – так називаються призи. Експерти кажуть, що стрічка Жасмин Дуракович має непогані шанси перемогти.
Фестиваль у Сараєві відбувається вже в дванадцяте. Коли він проходив перший раз, 1995 року, ще йшла війна. Відвідувачі тоді ховалися від куль снайперів у підвалах зруйнованого міста. Майже від самого початку фестивалі в Сараєві відвідує режисерка Жасміла Збанич:
„Років 10-11 тому я ще студенткою почала працювати на фестивалі. Пригадую, як нам тоді доводилося переконувати людей нарешті піти в кіно, бо відразу після війни цього ніхто не хотів. Сьогодні в нас уже о 10-й ранку всі квитки на вечірній показ розпродані”.
Журі очолює переможиця "Берлінале"
Жасмілі Збанич не треба стояти в черзі, щоб купити квиток. Цього року вона очолює журі фестивалю і вона ж вручатиме призи. Така честь випала 32-річній боснійці не просто так. У лютому цього року вона отримала „Золотого ведмедя” – головний приз престижного Берлінського кінофестивалю „Берлінале”. У її фільмі, що називається, „Грбавиця”, теж ідеться про злочини під час війни на Балканах.
Сьогодні Збанич каже, що кінофестиваль у Сараєві – чудова нагода обмінятися досвідом з колегами з сусідніх країн:
„Цей фестиваль надзвичайно важливий для всього регіону. До нас приїхали режисери з Сербії, Хорватії, Угорщини, Болгарії. Це в першу чергу їхній фестиваль, на якому можна встановити контакти з продюсерами з усієї Європи і набути професійного досвіду”.
Гості з закордону
Сараєвський фестиваль свідомо відмовився від напливу „зірок”. І все ж таки відвідувачі приїздять здалеку, навіть з Німеччини:
„Я приїхала з Берліна, де я працюю на інші фестивалі. Мені цікаво, що тут у післявоєнному регіоні вижив цей фестиваль, який ще й набуває міжнародного значення. Мені також цікаво, які фільми тут виробляються”.
Місце проведення фестивалю - боснійська столиця – теж справляє на відвідувачів сильне враження. З Берліном не порівняти, каже ця жінка:
„Я думаю, що тут усе зовсім інакше, все має певний південний флер, всі ходять центром міста так, нібито це - центр світу. Тут тобі й турецькі базари і зовсім поруч – атмосфера Габсбургів. Звичайно, звертаєш увагу і на шрами, що залишилися в місті після війни. Мене це цікавить, адже я ніколи в житті не бачила війни. От із такими думками я тут і ходжу”.