Холодний душ для німецької політики

Вперше за багато років Німеччина опинилася у патовій ситуації, в якій перемовини про формування уряду можуть затягнутися на довгі тижні. Серед виборців панує розчарування, відзначає тижневик RHEINISCHER MERKUR:

„Результати голосування 18 вересня здійняли у суспільстві хвилі шоку, які не забудуться ще довго після формування нового уряду, майбутнє якого вкрито туманом. Напередодні виборів все виглядало так: є суспільний консенсус про необхідність далекосяжних реформ. Запропонована канцлером Шредером концепція реформ під назвою Agenda 2010 знаходить розуміння у громадян, але урядова червоно-зелена коаліція не в змозі реалізувати задум. Задовго до виборів виглядає на те, що опозиція перебере справу у свої руки. Здавалося, червоно-жовті загострять і прискорять реформи. Після виборів ситуація докорінно змінилася. Блискавично прийшло усвідомлення: Не партії працюють над змінами у країні, а країна, що останніми роками докорінно змінилася, тягне за собою партії”, -

констатує RHEINISCHER MERKUR і намагається знайти пояснення структурним змінам у німецькій політиці:

„Що робить результати виборів такими революційними? Це не лише сам факт того, що замість формування дієздатного уряду у коаліції великої і меншої партії, як зазвичай відбувається, нині країна опинилася у патовій ситуації. Ці вибори є логічним результатом еволюції партійної системи Німеччини – маленькі партії відкушують все більше голосів від великих. Новостворена Ліва партія перетягнула на себе 4 відсотки голосів колишніх прибічників соціал-демократичної партії, а Вільна демократична партія – три з половиною відсотки від християнських демократів”.

RHEINISCHER MERKUR відзначає, що партійна система Німеччини зазнала справжнього потрясіння і робить із цієї ситуації такі висновки:

„Ще тридцять років тому електорат двох найбільших партій сумарно складав до дев’яноста відсотків, а нині ледь сягає сімдесяти. Натомість маленькі партії мають все більший успіх на політичній арені невипадково. Вони представляють чітко сформовані суспільні верстви. Приміром, Ліва партія – це сила соціального протесту, основними виборцями якої є безробітні. Протягом виборчої кампанії соціал-демократи, здається вже навіть не боролися за голоси цієї групи. Їхньою цільовою аудиторією була нижня частина середнього класу – медсестри, продавці у супермаркетах, будівельники. Цей електорат можна назвати так: вони щось мають, але бояться це втратити. Соціальною сходинкою вище стоять виборці християнських демократів, а ліберали є, насамперед, голосом заможнішого бюргерства. Зелені із кожними виборами дедалі чіткіше профілюються у партію академіків”, - зауважує RHEINISCHER MERKUR.

Культурно-політичний тижневик DIE ZEIT у статті „Холодний душ для німецьких політиків” розглядає, як результати виборів були сприйняті лідерами партій. Видання коментує ситуацію, я якій опинилася провідний кандидат від опозиції Анґела Меркель:

Зазвичай вона все прораховує на багато кроків вперед. Нині, після несподіваного кінця всіх надій на прямий шлях у крісло канцлера, вона керується скоріше інтуїцією. Вона, схоже, досі навіть не усвідомила, яку травму отримала пізнього вечора 18 вересня, коли рухнули всі довго виплекані сподівання стати канцлером. Вона вже почувалася главою уряду і тут таке потрясіння... Меркель, очевидно, подавлена, але не переможена – вона, як завжди, дисциплінована, зібрана і сильна на нерви.

Далі DIE ZEIT коментує дії Ґергарда Шредера, який прагне знайти політичну формулу, яка дозволила би йому залишитися канцлером. Видання звертає увагу на той факт, що навіть поразка у один відсоток голосів, яку соціал-демократи зазнали від консерваторів, є відносним успіхом Ґергарда Шредера:

„Він і його партія піднялися останніми місяцями із самого дна – з рейтингу у 24 відсотки, тоді як суперники – християнські демократи зазнали великих втрат і розчарувань. Соціал-демократи зайняли несподівано самовпевнену позицію – якщо вже й доведеться погоджуватися на велику коаліцію з християнськими демократами, то лише за умови, що Шредер буде канцлером. Оглядачі досі не можуть збагнути, чи це тактичний хід, аби впевненіше почуватися на коаліційних перемовинах, чи може червоні і справді так думають”, - питається DIE ZEIT.

Підсумовуючи, видання припускає неординарний, дещо прикрий для партійних лідерів вихід із коаліційного глухого кута:

Можливо, існує життя і після Шредера і Меркель? Про це у обох партіях говорять лише пошепки. Не варто виключати, висловлюючись шаховою термінологією, „обміну королевами”, коли суперники жертвують обома провідними фігурами. Можливо, соціал-демократи набивають Шредерові ціну, аби врешті-решт, коли нинішній канцлер піде на дно, він потягнув за собою і Меркель, - припускає DIE ZEIT.