Французька еліта та соціальне розшарування

30 нових студентів ліцею Анрі IV у середньовічному вбранні , співаючи, мають обійти усю територію навчального закладу. Це - лише одна з багатьох традицій найдавнішого у Франції ліцею. Ще однією традицією є те, що ця школа відкриває для своїх випускників двері у світ французької еліти. Тут є цілий підготовчий курс, який розроблено для того, щоб допомогти молодим людям вступити до навчальних закладів найвищого ґатунку - французьких відповідників Гарварду та Оксфорду. Викладачі ліцею Анрі IV не дають гарантії, що учні наберуть необхідну кількість балів. Втім випускники майже завжди показують відмінні результати. Ліцей Анрі IV – це державний навчальний заклад. Отримати середню та вищу освіту тут можна повністю безкоштовно. Але спочатку потрібно пройти жорсткий конкурс.

Учнів обирають за результатами тестів та рекомендаціями вчителів. Тобто, в принципі, цей навчальний заклад надає рівні можливості усім, не зважаючи на статки родини та рівень освіти батьків. Але реальність виглядає по-іншому. Останнім часом все більше і більше до ліцею приходять студенти, що народилися та виховувалися у одному і тому ж соціокультурному оточенні. Нині 83 відсотки учнів – це діти батьків з вищою освітою. Патріс Кор – директор ліцею Анрі IV говорить, що соціальне розшарування стає все помітнішим.

“У 50 роках приблизно 29 процентів учнів вищих навчальних закладів походили з родин з невеликим рівнем прибутків. Їхні батьки були – селянами, робітниками або ж звичайними клерками. У 1990 році ця цифра впала до 9 відсотків.”

Патріс Кор прагне змінити цю тенденцію. Він хоче зробити так, аби до школи могли потрапити діти з родин із різними статками. Минулого тижня 30 студентів з бідних сімей почали у ліцеї річний курс, який було спеціально створено, щоб підняти рівень їхніх знань. Більшість новачків є теж відмінниками і мають глибокі знання, але без спеціальної програми вони навряд чи змогли потрапити до цього навчального заходу. 18-річна Анабела Деорівера – донька робітника та прибиральниці. До Парижа вона приїхала з міста Клермон-Фера, що у центрі Франції.

“Для мене жити і навчатися у Парижі було б неможливо. Оскільки моя родина не могла б собі такого дозволити. Вчителі у моїй школі розповіли про цю спеціальну програму. Тож я подала документи, і не вірила, що мене приймуть. Але мене все таки прийняли.”

Учні отримують безкоштовно кімнату у гуртожитку, ноутбук та кишенькові на поточні витрати. Втім, директор ліцею говорить, що цим підліткам не вистачає не лише грошей. Багато чого потрібно надолужувати. Зокрема, прогалини естетичного виховання.

“Ці діти ніколи не були в опері. Вони ніколи не були у “Комедії Франсез”. Вони ніколи не були у Луврі. Можливо раз, або два. Ми збираємося запропонувати їм відвідини Лувра із досвідченими екскурсоводами. Щоб вони могли отримати те, в чому інші учні буквально купалися з часів дитинства”.

Керівництво ліцею Анрі IV запропонувало створити такий клас іще 5 років тому. Але французьке міністерство освіти дозволило це зробити лише після масових протестів іммігрантів у паризьких передмістях рік тому. Тоді молоді люди громили будинки, палили авто, та плюндрували навчальні заклади. Більшість молодиків були арабського або ж африканського походження. Вони говорили, що відчувають себе відрізаними від решти суспільства і не мають таки же можливостей, як і їхні однолітки.

Батьки 16річної Полореньо Коденгей – вихідці з Камеруна. За її словами, якщо діти емігрантів отримають доступ до елітних навчальних закладів, ситуація у Франції значно покращиться. Втім, Полореньо реалістично дивиться на речі. Вона вважає, що коли справа доходить до працевлаштування часто відбувається дискримінація, як це сталося з кількома членами її родини.

“У нас дійсно багато проблем через наше походження. Багато хто хоче змінити ім’я та прізвище. Це дуже вела проблема, коли ти закінчуєш університет, а потім тобі доводиться прибирати вулиці, або мити посуд. Це справді доводить до розпачу. Ось тому я не хочу бути, як вони. І не тому, що я вважаю себе кращою. Просто я думаю, що можу отримати таке ж місце і виконувати роботу, як і мої однолітки європейського походження”.

Полореньо запросили читати лекцію про ліцей Анрі IV у тій школі, де вона навчалася раніше. Дівчина хоче заохотити і інших дітей іммігрантів подавати документи до елітних шкіл. У міністерстві освіти Франції говорять, що уважно стежать за експериментом ліцею Анрі IV, щоб потім використати цей досвід у інших навчальних закладах.

Тетяна Карпенко