ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ: Відставка Пауелла не стала несподіванкою

Провідними темами в коментарях німецьких газет є відставка Державного секретаря США Коліна Паeелла та рішення Ірану призупинити свою ядерну програму. Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ переконана, що відставка Коліна Пауелла не була несподіванкою:

Про плани Пауелла піти у відставку говорили вже давно. Однак кінцеве рішення політик, якого в 90-их роках багато хто не проти був би побачити главою Білого дому, прийняв лише напередодні другого терміну перебування на посаді Держсекретаря США. Пауелл був передусім для європейців найближчим до їхніх поглядів міністром в уряді Буша. Можна припустити, що саме він, а не неоконсервативні революціонери в Пентагоні, найточніше оцінив всі обсяги додаткових витрат, які потягнула за собою війна проти Іраку. Однак внаслідок такого скептичного ставлення Пауелла врешті-решт під сумнівом опиналася його лояльнісь до президента США, принаймні в питанні повалення режиму Саддама Хусейна, - підкреслює газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

”Зовнішня політика останніх чотирьох років визначалася не Пауеллом, а американським президентом”, - пише в продовження теми газета ВЕЛЬТ:

У цьому питанні нічого не зміниться. Завдяки результатам виборів Буш зміцнив свої політичні позиції і демонструє суверенність, зокрема в галузі зовнішньої політики. Втім, від цього вона не стає більш радикальною. Навпаки. Перші висловлювання президента після виборів вказують на те, що Буш не збирається більше загострювати свій теперішній курс. Він багаторазово згадував про співрацю із союзниками. Отже, один держсекретар просто йде, а на його місце приходить інший. Більше нічого, - підсумовує газета ВЕЛЬТ.

”Колін Пауелл залишає зовнішньополітичне відомство США роздвоєним між солдатським обов”язком і політичним переконанням”, - зазначає ЛЕЙПЦІҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ і продовжує:

Він йде із втомою з цієї посади, постійне протистояння з прихильниками жорсткої лінії у кабінеті Буша коштувало йому чимало зусиль і нервів. Як генерал Пауелл мав успіх під час першої іракської війни, але політичний паркет виявився для нього надто слизьким. Той факт, що він був постійно лояльним до свого президента, характеризує його як надійного політика. Він не тільки розділяв відповідальність за рішення відносно війни в Іраку, але й публічно відстоював їх. Часто можна почути закид, що йому не вдалося відстояти свою позицію. Проте його голос, як голос волаючого в пустелі, ніколи не мав справжнього шансу бути почутим у кабінеті Буша, де заправляють можновладні яструби, –

пише ЛЕЙПЦІҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ і звертає далі увагу на велике значення вибору наступного державного секретаря США для міжнародної політики:

Рішення Буша стосовно наступника Пауелла матиме сигнальне значення далеко за межами США. Адже перед новим держсекретарем стоїть завдання, з новою силою розставити акценти, залучити нових союзників і заручитися підтримкою ООН, - читаємо у виданні ЛЕЙПЦІҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ.

До іншої теми. Наприкінці минулого тижня Іран вирішив призупинити збагачення урану й повідомив про це Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Такому рішенню передували довготривалі переговори з керівництвом у Тегерані, до яких долучалися зокрема й країни Євросоюзу. Газета ГАНДЕЛЬСБЛАТТ зазначає:

Такі позитивні повідомлення з Ірану слід сприймати дуже обережно. Восени минулого року в цьому мали змогу переконатися міністри закордонних справ Німеччини, Франції та Великобританії, які тоді вперше вибороли в переговорах з Тереганом призупинення іранської атомної програми. Однак ця домовленість, яку святкували як прорив європейської дипломатії, не протрималася й півроку, - нагадує видання ГАНДЕЛЬСБЛАТТ.

Продовжує тему БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНГ:

Навіть якщо кінцевим результатом розпочатого процесу розрядки стало залагодження атомного конфлікту, США мають на поготові нові палиці, які можна було б вставити в іранські колеса. Сполучені Штати звинувачують Іран не лише в підтримці міжнародного тероризму, у Вашингтоні запевняють, що ця країна має також великі запаси хімічної зброї та розробляє біологічну. Хоча США і не представляють жодних доказів, але у відповідь на те, що Іран підписав угоду про заборону цієї зброї, Сполучені Штати, мабуть, швидко знайдуть нове поле для пропаганди. Як це робиться і до чого це призводть можна побачити на прикладі Іраку, - підкреслює БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНГ.

Огляд німецької преси підготували Леся Юрченко та Євген Тейзе