Фоторепортаж: Дорогою на роботу - враження українки від Німеччини

Стереотип про німецьку охайність та педантичність повністю підтвердився, що помічаєш уже на виході з будинку. Німці, наприклад, суворо дотримуються правил сортування сміття і таким чином піклуються про чистоту довкілля. Перед кожним будинком можна побачити набір різнокольорових контейнерів: зелений - для біосміття, синій - для паперу, жовтий - для пластику, темно-сірий - для загальних відходів.

А це - контейнери для скляних пляшок. Один контейнер - для зеленого скла, інший - для коричневого й ще один - для білого. Кожен житловий квартал має такі контейнери. До речі, за пластикові пляшки беруть задаток. Щоб повернути гроші, порожню пляшку потрібно знову віднести в магазин. Там спеціальні контейнери-автомати обліковують здану тару й видають чек, який потім можна обміняти на касі.

Німці - украй раціональний і заощадливий народ. Це помічаєш навіть під час перетину вулиці. Часто світлофор спрацьовує лише тоді, коли до нього доторкнутись. Навіщо світлофор має даремно працювати, а рух транспорту зупинятися, якщо вулицю ніхто не переходить?

У німецьких містах помічаєш, що тут велосипед є повноцінним транспортним засобом. Бонн не є винятком. Хтось їде не велосипеді на роботу, хтось - на закупи або просто на прогулянку.

Водії автомобілів поважають велосипедистів і сприймають їх як рівноправних учасників дорожнього руху. А для зручності й безпеки пересування існують спеціальні велодоріжки. Авто, як правило, не заїжджають за розмічену лінію, й велодоріжки не запарковуються. Бонн навіть поставив собі за мету стати велосипедною столицею Німеччини.

Як жителі Бонна, так і гості міста можуть взяти велосипед на прокат. Для тих велосипедистів, які погано орієнтується в місті, встановлені спеціальні вказівники. Отже, велосипедистам і без карти не заблукати.

На вулицях Бонна помічаєш чимало людей з обмеженими фізичними можливостями. У місті намагаються максимально усунути бар'єри, які перешкоджають мобільності інвалідів. Для тих, хто пересувається на візках, майже всюди встановлені пандуси, а переходи мають не лише низькі бордюри, а оснащені ще й спеціальним тактильним покриттям для людей з вадами зору (фото).

Не дивно, що люди з обмеженими можливостями в Німеччині є повноправними членами суспільства. Ґюнтер Геґер уже не один рік працює в архіві Deutsche Welle. Його робоче місце оснащене спеціальною клавіатурою зі шрифтом Брайля і спеціальною програмою Screen Reader, яка розпізнає і читає вголос надруковані тексти. До речі, на роботу він дістається абсолютно самостійно.

Складається враження, що німці - дуже спортивна нація. Щодня - незалежно від того, ранок це, день чи вечір - можна зустріти людей на пробіжці.

Кажуть, що спорт - один із найкращих шляхів інтеграції біженців. Таким чином можна зав'язати нові знайомства, познайомитись з особливістю німецької культури і, звичайно, вивчити мову.

Кидається в очі, яке активне життя ведуть німецькі пенсіонери. У центрі Бонна часто можна побачити туристичні автобуси з людьми похилого віку з інших міст. Є чимало різноманітних курсів та клубів за інтересами для тих, хто вже завершив своє робоче життя. Багато хто просто, як на цьому фото, прогулюється парком.