Фестиваль "Донумента": Україна ознаменувала вдалий старт
25 жовтня 2003 р.
У розташованому на берегах Дунаю німецькому місті Реґенсбурґу триває фестиваль "Донумента". Як ми вже розповідали в одній з попередніх програм, з кінця вересня і до 9 листопада на новому форумі культур придунайських держав цього року представлена Україна.
Українська культура ознаменувала вдалий старт фестивальної традиції "Донументи". Після кількох тижнів роботи фестивалю його ініціаторка, реґенсбурзька художниця Реґіна Хельвіґ-Шмід каже, що її переповнюють лише позитивні враження:
"Усі наші заходи дуже добре сприймалися. Люди були дуже зацікавлені. Співпраця з митцями теж була найвищого ґатунку. Я можу практично про все сказати лише позитивне. Всі виставки "Донументи" дуже добре відвідуються й отримують позитивні коментарі. В мене справді складається враження, що нам вдалося досягти того, щоб Україна наблизилася до нас".
Саме це й ставили собі за мету організатори "Донументи". Однак вдалося їм не лише це. Зі слів українських митців, творчість яких була представлена на фестивалі, нам стало відомо, що "Донумента" презентувала по-справжньому неформальний і об"єктивний образ сучасної культури України - без усілякого офіціозу та шароварщини. Говорить письменник Юрій Андрухович:
"Я думаю, що це - один з найбезпосередніших шляхів якось задемонструвати тут українську культуру - це вдатися не до офіціозу, не до державної культури, а до нової культури, яка тільки ще пробиває собі шлях. Тобто йдеться про культуру неконвенційну, яка апелює до якихось дуже сучасних, іноді навіть радикальних конвенцій. Тобто, за великим рахунком, ідеться про те, що і в нас дуже багато цікавого, і є сучасні, талановиті митці, які можуть говорити важливі речі".
Успіху фестивалю допомогла не лише неформальність підходу до відбору учасників, але й сам осінній Реґенсбурґ - старовинне й надзвичайно затишне місто. Розповідає Юрій Андрухович:
"Мені дуже приємна ця атмосфера. Зрештою, це місто, яке є ніби містом з подвійною ідентичністю. Регенсбуржці мають про себе уявлення, як про найдавніше місто на території Німеччини, для них це - місто номер один. Хоча з іншого боку це також місто, яке повільно скочувалося в провінцію. Культурна активність є одним із шансів такого міста".
Невеликі галерії, клуби, кафе, музеї, навіть парки й церкви Реґенсбурґа дали притулок творам українських митців. Причому, як розповіла нам ініціаторка "Донументи" Реґіна Хельвіг-Шмід, українська культура не тільки вдало продемонструвала себе в Реґенсбурґу, але подекуди мала й комерційний успіх. Чимало митців змогли знайти собі на майбутнє партнерів для нових проектів і навіть покупців для своїх творів.
Загалом же сучасне образотворче мистецтво України представлене на "Донументі" п"ятьма виставками й двома фотовиставками. Одна з виставок відкривалася перформансом молодої київської художниці Оксани Чепелик "Улюблені іграшки лідерів":
"Цей перформанс був реалізований уперше в Канаді й ліг в основу відео з тією ж назвою. Тут мене попросили його реконструювати, тому що в ньмоу є такі персонажі, як Ленін, Гітлер та Енштейн. Там я, як жінка, перевтілююся в цих персонажів, ріжучи іграшки. Частинки цих відрізаних іграшок я накладаю собі на обличчя, транформуючись в названих персонажів. Загалом у цій виставці представлені ще роботи живопису фотографії, відео-роботи й медійні роботи, тобто широкий спектр сучасного мистецтва, який є в Україні".
Ця різнопланова виставка стала водночас кулісами певно одного з найвдаліших заходів "Донументи" - читання п"ятьох українських літераторів, яке відкривала своєю поезією Галина Петросаняк. Вона поділилася з нами своїми враженнями:
"Неформальне ставлення, приязнь - це все дуже гріє й створює атмосферу, сприятливу для читання й творчості. Крім того, це ще й нагода зустрітися. Тексти для мого виступу певною мірою відбиралися спонтанно. Тобто, те, що мені більше подобається, що я охочіше читаю. Я запропонувала це Ніколь, актрисі, яка зачитувала німецький варіант, а вона, в свою чергу, відбрала ще й те, що їй сподобалося більше".
Продовжили читання кияни Наталка Білоцерківець і Микола Рябчук, а також представники "станіславівського феномену" - Тарас Прохасько і Юрій Андрухович. Останній, якого німецькі літературні критики називають "поп-зіркою літературної сцени України", завершив виступ вражаючим літературно-музичним перформансом у супроводі реґенсбурзької джаз-групи "Неґерлендер".
Зорганізував українські літературні читання культурний центр Реґенсбурзького університету "Європеум". Для Карін Вартер, однієї з керівників цього центру, зустріч з української літературою принесла чимало нових вражень:
"Багато речей мене приємно здивували. Одна з них - це наскільки живою є сучасна літературна сцена в Україні, як багато процесів у ній відбувається. Що мене ще приємно вразило, так це відкритість українського мистецтва, таке собі мистецтво без кордонів, що дає можливість митцям різних напрямків інтенсивно співпрацювати між собою. Я, наприклад, довідалася, що рок-групи у своєму репертуарі нерідко використовують твори українських поетів, таким чином популяризуючи їх. У нас таке рідко трапляється".
Карін Вартер, яка сама за освітою славіст, переконана, що українська література має непогані шанси знайти своє читацьке коло в Німеччині. Вона розповідає, що чимало з її знайомих після читання в Реґенсбурґу запитували її, де можна ознайомитися з творами українських літераторів. Однак, звісно, шлях до визнання серед німецьких читачів не такий вже й простий, підкреслює Карін Вартер:
"Питання в тому, як зацікавити тепер цими творами німецькі видавництва. Дійсно дуже нелегко знайти видавця. Вони бояться, що книжка не знайде свого покупця, бо про Україну як про літературну країну люди мало знають. Це ризик. Але сподіваюся, що "Донумента" долучиться до того, що про Україну заговорять, і в українських письменників з'явиться більше шансів бути опублікованими".
Популяризовати Україну на Заході допомогли не лише українські митці, які представили свою творчість на "Донументі". Німецькі студенти й викладачі з інституту порівняльного культурознавства університету Реґенсбурґ організували виставку про українське повсякдення під назвою "Кримське шампанське, Чорнобиль, брати Клички".
У невеликій виставковій залі реґенсбурзького форуму мистецтв їм вдалося представити різні аспекти українського побуту, вибудуваши навіть близький до оригіналу базарний прилавок та інтер"єр середньостатистичної української кухні. Розповідає один з організаторів виставки Тобіас Гамерль:
"Ідеться про речі, які відомі про Україну в Німеччині - кримське шампанське, Чорнобиль та брати Клички. Ми спробували зробити все для того, щоб зруйнувати ці стереотипи, щоб показати, що Україна - це дуже неоднорідна країна, з усталеною музичною культурою, зі своєю власною споживацькою культурою, що вона - це просто самостійна країна, а не якийсь придаток до Росії".
Це була думка одного з організаторів виставки про повсякдення України, яка ще близько двох тижнів триватиме в рамках фестивалю "Донумента". На завершення ж важко не поділитися ще й враженням від форуму, яке склалося в київського письменника Миколи Рябчука:
"Українська держава мала би дбати про такі речі, якщо вже вона зацікавлена в позитивному іміджі, про який у нас дуже багато говориться. Власне, на культурі робиться позитивний імідж, а не на продажі зброї в Ірак чи там ще кудись. Хоча з іншого боку, може, це й добре, що сьогоднішня українська держава не бере в тому участі, бо ми би мали ще один якийсь парад від міністерства культури чи від інших органів", - поділився своїми думками на "Донументі" київський прозаїк Микола Рябчук.