У Франції складають списки виборців

Приміром, у одному з відділень мерії Ліона реєструють по 20 чоловік на день. Після закінчення періоду відпусток кількість бажаючих проголосувати помітно зросла.

“Я вийшла заміж, тож змінили прізвище на посвідченні особи, потрібно було прийти сюди і теж поміняти прізвище у списку виборців”

Говорить мешканка Ліона Франсін. Зареєструватися прийшли і ті, хто ще ніколи не голосував. Марку – 24 роки. Це - його перші президентські вибори.

“Для мене дуже важливо взяти участь у виборах. Раніше у мене не було такої можливості, тож, нині я хочу скористатися можливістю”

так само вважає і Катрін, яка теж вирішила зареєструватися:

“Для мене це дуже важливо. До кінця грудня залишилося не так багато часу. Тому потрібно поспішати.”

У Франції участь у виборах не є обов’язковою. Але, щоб мати змогу проголосувати, громадянин має прийти до мерії з посвідченням особи та документом, який підтверджує, що він проживає у районі, який охоплює ця виборча дільниця. Загалом це люди, які нещодавно переїхали – розповідає співробітниця мерії Лоранс Арно:

“За один місяць у нас зареєструвалося на 27 відсотків більше людей. Адже наступний рік – рік вборів президента”.

Політики хотіли б бачити серед тих, хто прийде на виборчі дільниці якомога більше за молодий людей арабського та африканського походження. Відповідно до останніх соціологічних досліджень – їхня активність високою не буде.

“Якщо вам не подобається керівництво країни – ідіть і голосуйте" – таким було гасло акції, що її провели минулого року кілька тижнів після того, як у передмістях Парижа відбулися масові заворушення. Відомий актор Джамель де Буз, репер Джоі Сторен та режисер Матью Касовіц розповідали молоді у Призькому передмісті Кліші Сабуа, що їхній виборчий бюлетень є кращим способом виразити власну лють, аніж нівечення сусідських авто. Мухамед Мешмаш був одним з організаторів передвиборчої акції у Кліші Субуа на півночі Парижа. Він говорить, що у Парижі акція була доволі успішною.

“Це був повний успіх – більше тисячі людей зареєструвалося протягом 3 тижнів у Кліші Субуа. Ми думаємо над тим, щоб разом із усіма організаціями, що ми співпрацюємо провести спільну акцію в один день – по усій Франції, щоб заохотити людей голосувати”

За словами Мухамеда, його організація проводила також акції у маленьких містечках, на які засоби масової інформації не звернули багато уваги, але вони теж були результативними. Але лише акцій, говорить Мухамед, не достатньо, потрібно робити більше. Так само вважає і Макарена Нуньо, яка працює в організації “Громадська свідомість та демократія”, шо її штаб квартиру розташовано у Парижі:

“Відповідно до наших даних, кількість людей, що пішли та зареєструвалися для участі у виборах збільшилася усього на один процент. Наша асоціація, звичайно прагнула б, щоб це було більше людей, які би у рамках закону могли б впливати на політичні рішення. Щоб вони могли обирати – яка людина якнайкраще представлятиме їх інтереси.”

Які аргументи наводять ті, хто не збирається іти голосувати? Приміром, мешканці маленького містечка Курнев, що розташоване на північ від Парижа, вважають, що політики – це люди з іншого світу.

“Політика – це демагогія, тому що політики вважають нас дурнями. Чому ми маємо голосувати. Вони не знають нас – а ми-їх.”

“Я би пішов голосувати, але мені ще не виповнилося 18. Окрім цього я не розумію мови політиків. Було б легше, якби вони говорили французькою, але вони говорять політичною мовою. Їм потрібно знову піти вчитися до школи.”

Політики, особливо ультраправого спрямування вважають, що не вони мають іти назустріч молоді, а молодь має зробити певні кроки.

“Я намагаюся пояснити молодим людям (і це дуже не просто), що вони мають трохи напружитися. Я думаю, до цього часу нам не вдалося чітко пояснити їм правила нашого суспільства”

Говорить Ксав’є Лемуа.

Жан Марк Еро – голова фракції соціалістичної партії у французькому парламенті теж останнім часом частенько навідується до передмість Парижа. Він сподівається, що вихідців з Африканських та арабських країн отримає саме його партія.

“Я розумію, що деякі з них вже давно не цікавляться політикою. Але молоді люди, яких ми зустріли, говорили нам, що вони можуть щось змінити за допомогою виборів. Але вони просто не хочуть бути розчарованими. Тож я дуже добре розумію – якщо ми соціалісти – виграємо вибори, навесні, ми не матимемо права на помилку. Ми не можемо їх розчарувати. “

У політиків залишилося не багато часу - до кінця грудня вони мають переконати якомога більше молоді внести своє прізвище до списків виборців.

Тетяна Карпенко