Україна в буферній зоні?

Німецька газета Die Welt у редакційній статті аналізує останні події в Україні в контексті розширення Європейського союзу і НАТО:

...Наближення до НАТО не повинно і не буде вирішувати майбутнє майже 50-мільйонного народу. Україна досягла такого рівня свободи преси, відкритості й прозорості (на виборах), який можна вважати зразковим на теренах СНД. Минулого тижня парламент визнав геноцидом спричинений Сталіним голодомор. Принаймні у сфері історичної політики, у намаганнях надати ідентичність історично розколотій нації президент Ющенко може вказати на успіхи. В кінці цього процесу може бути країна, яка знає, звідки вона постала. Натомість її лідери не знають, куди йти далі. Досі залишається небезпека, що Україна може опинитися в буферній зоні між ЄС та Росією. А це і два вектори української зовнішньої політики (тут Брюссель, там – Москва); і сусідня авторитарна Білорусь, чий президент Лукашенко, очевидно, виграв би навіть чесні вибори; і Грузія з Молдовою, які хоч і дивляться в бік Заходу, але потерпають від регіональних конфліктів, у яких активну роль відіграє Москва, -

констатує Die Welt і підсумовує:

Той факт, що в Європі дедалі більш тверезо дивляться на вступ Туреччини, не означає нічого поганого для цих країн. Навпаки: скепсис щодо подальшого розширення посилює тиск на Брюссель створити нову політику сусідства, яка могла б набути конкретних ознак у „посиленій угоді” між ЄС та Україною, - вважає Die Welt.

До інших тем. Європейська преса продовжує уважно стежити за розвитком справи про отруєння екс-агента ФСБ Росії Олександра Литвиненка. Британське видання Financial Times з цього приводу пише:

Президент Путін прийшов до влади з обіцянкою відновити сильну державу, яка дотримується закону. Смерть Олександра Литвиненка та ціла низка інших убивств змушують припустити, що Росія стала сильною державою, але вона далека від поваги до закону. Поки нікого не звинувачено. Список підозрюваних довгий..., а Кремль відкидає будь-яку відповідальність. Але Путін не зможе зняти з себе відповідальність за створення держави, в якій убивства стали буденними, - пише Financial Times.

Німецька газета Augsburger Allgemeine теж звертається до ролі Путіна:

Якщо в російського президента справді чисті руки, як він стверджує, то він уже з власних інтересів мав би тісніше співпрацювати з британськими та американськими слідчими. Саме цій гучній справі, в які багато що вказує на причетність політиків, спецслужб і сумнівних ділків, можна сказати навіть мафії, потрібна публічність. Але Путін, очевидно, боїться її як чорт ладану, - пише Augsburger Allgemeine.

Інша німецька газета Landeszeitung з Люнебурга зазначає:

Колишній офіцер КДБ Путін, здається, пішов шляхом одного зі своїх попередників Юрія Андропова. Той прагнув сильної держави і відновив практику помсти „перебіжчикам”. Після довгої паузи під його керівництвом замовні убивства знову увійшли в моду, - нагадує Landeszeitung.

На завершення – кілька коментарів про ситуацію на Кубі, де на вихідних відзначали 50-річницю початку революції. Кубинський лідер Фідель Кастро через хворобу не був присутній на урочистостях. Газета Luxemburger Wort робить з цього такий висновок:

Відсутність Фіделя Кастро на урочистостях показала, що харизматичний кубинський лідер остаточно попрощався з владою. Нове керівництво на чолі з його братом Раулем бачить найбільший острів у Карибському морі й надалі на особливому економічному та політичному шляху. Кубинські емігранти в американському штаті Флорида мають інший підхід. Вони прагнуть економічних свобод та демократизації Куби. Але саме цього побоюються самі кубинці. За десятки років правління Кастро їм втокмачили в голову, що США можуть зруйнувати кубинську незалежність та її соціальні досягнення. На Кубі досі не забули злочинів правління диктатора Батисти у 50-ті роки минулого століття. Успішне майбутнє Куби залежить від того, чи вдасться поєднати підходи по обидві сторони флоридської протоки. Кастро з цієї роллю не впорався. Тепер його наступники мають шанс остаточно звільнити країну від колоніального минулого. Кубинці чекають, - читаємо на сторінках Luxemburger Wort.

Французьке видання Le Figaro зауважує:

Справжня проблема полягає не в тому, щоб дізнатися, що буде без Фіделя, а в тому – що буде без Фіделя і без його брата Рауля... Отже йдеться про те, щоб підготувати перехідний період, - вважає Le Figaro.