Легалізований торг?

У вівторок, 19 березня, Федеральний конституційний суд Німеччини виніс рішення, у якому вказав суддям на правила, яких вони повинні дотримуватись при укладенні угод з підсудними.

Відтепер німецькі судді-криміналісти не зможуть неформально скорочувати процес і пом'якшувати покарання лише в обмін на визнання підсудним своєї вини. Суду на підставі інших доказів доведеться встановлювати, чи не обмовляє себе обвинувачений заради гарантованого уникнення суворого покарання.

Угода про визнання вини - легалізований торг?

З появою цього рішення суду конституційної юрисдикції, що розташований у Карлсруе, повинна припинитись практика укладання угод з обвинуваченими ще до початку процесу або з відхиленням від норми кримінально-процесуального закону, яка з'явилась у Німеччині в 2009 році.

Тоді внесенням доповнень у КПК німецький законодавець легалізував поширену в країні практику "торгів" з підсудними, коли за зізнання у вчиненні злочину та відмову від доведення вини вони отримували пом'якшене покарання або взагалі не потрапляли за ґрати через призначення строку з випробуванням.

"Насправді такого роду розмови велись повсюди - у приймальнях і коридорах суду, у кафетерії та залі судових засідань", - розповідає кельнський захисник Юрґен Заурен у розмові з DW. Хоча фактично це було і є торгом, каже представник Німецького союзу адвокатів, однак така судова угода дозволяє полегшити роботу хронічно перевантажених судів та прокуратур, а також прискорити розгляд кримінальних справ.

Корупційний шлейф

За угоди у кримінальному процесі Конституційний суд Німеччини взявся не випадково. Занадто багато критики лунало у їхній бік. Обвинувачений, який до винесення обвинувального вироку визнається невинуватим, має право на неупереджений публічний процес, а суддя повинен знайти у справі істину. Якщо вчинення злочину підтверджено, злочинець повинен понести покарання. Ці принципи нехтуються, коли йдеться про укладання угоди про визнання своєї вини, стверджують її критики.

Втім, переваги - пом'якшене покарання та прискорена процедура розгляду - переважають, тож застосування угод надзвичайно поширилось. Однак, за словами Едди Веслау, професорки кримінального права і процесу з Університету Бремена, "розповсюдження угод та їх механізм нагадують корупцію". На її думку, якщо за угодою суддя скорочує процес та економить час на дослідженні доказів, він навряд чи знайде істину. Та й презумпції невинуватості дістається. "Коли погоджуються на угоду, уже припускається, що обвинувачення правильне", - каже Веслау.

Також критики нарікають на те, що суддя може чинити тиск на підсудного, доводячи до його відома спектр можливих покарань. Особливо м'яке покарання - за зізнання, а особливо суворе - у випадку проведення процесу "до кінця". Тож суддя, виходить, не діє нейтрально та неупереджено? "Ні, - переконана Веслау, - оскільки він пристає на угоду, в якій діє передумова, що на лаві підсудних - злочинець".

Німецькі судді зловживали?

Одним із поштовхів до нинішнього рішення Федерального конституційного суду Німеччини стали результати оприлюднених минулої осені результатів опитування понад 300 суддів, адвокатів та прокурорів в одній з федеральних земель Німеччини. За даними професора Карстена Альтенгайна з Дюссельдорфа, що проводив опитування, близько 60 відсотків суддів визнали, що понад половина укладених ними угод були "неформальними" та такими, що виходили за межі закону. Служителі Феміди пояснили, що причиною цього є невдале формулювання відповідної норми КПК. До того ж, заявили опитані, неформальні перемовини дозволяли розвантажити роботу та уникати затяжних процедур.

Опитування засвідчило, що на практиці судді не досліджували докази у повному обсязі, коли підсудний уже визнав вину в обмін на пом'якшення покарання. Понад половина опитаних адвокатів заявили, що їхні клієнти дають неправильні свідчення, аби, напевно, уникнути більш суворого покарання, яке загрожує за законом. Як тільки мова заходить про умовне покарання, підсудні завжди погоджуються на угоду та визнають вину у вчиненні злочину, - зазначили адвокати.

Згідно з рішенням Федерального конституційного суду Німеччини, відтепер такий скорочений процес може бути підставою перегляду рішення вищою інстанцією. Отже, конституційний суд посилив право обвинувачених на справедливий судовий розгляд та надав їм можливість "захищатись від зловживання владою державними установами".

Контроль за дотриманням процедури укладення угоди Федеральний конституційний суд Німеччини поклав на прокуратуру. Таким чином він фактично заборонив прокурорам брати участь у неформальних угодах та зобов'язав оскаржувати вироки судів, які базуються на таких. Оскільки прокурори керуються вказівками керівництва, ця контрольна функція може перерости в єдині стандарти.