1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Третій етап агітаційної кампанії: чи наступатимуть кандидати на ті самі граблі?

Христина Ніколайчук, Захар Бутирський5 грудня 2004 р.

26 грудня громадяни України повторно обиратимуть свого президента. Відучора розпочався третій етап агітаційної кампанії кандидатів Ющенка та Януковича. Керуючись постулатом, що на помилках вчаться, експерти радять претендентам ретельно проаналізувати промахи попередньої агіткампанії, щоб знову не наступати на ті самі граблі.

https://p.dw.com/p/AOND
Фото: AP

Помилок припускалися обидві сторони, вважають експерти. Головною помилкою штабу Януковича в ході минулої кампанії була недооцінка громадянського потенціалу українського суспільства та переоцінка адмінресурсу. Головною ж помилкою опозиції – невміння скоординувати громадський контроль за фальсифікаціями на виборах. Таку думку висловив політолог Володимир Полохало. З ним розмовляв Захар Бутирський:

”До переоцінки адмінресурсу та недооцінки ролі українського суспільства Володимир Полохало додає також те, що Янукович занадто переоцінював роль Росії, недооцінюючи при цьому роль Заходу. Оточення прем”єра також прорахувалося у тому, що не взяло до уваги можливе оскарження підсумків другого туру: ”Для штабу Януковича це був електорат, яким можна було маніпулювати і який в принципі мав погодитися з будь-якими результатами, зафіксованими ЦВК. А вийшло навпаки.” На думку політолога, перемогти на повторних виборах прем‘єр зможе лише за умови, що опозиція не зможе організувати всенародний контроль за виборами, а також не підвищить рівень своєї юридичної служби: ”Лише ”помаранчева революція” дала можливість опозиції оскаржити ці підсумки, а Верховний суд не міг не врахувати політичної ситуації.” На думку експерта, у найближчі три тижні опозиції варто також поборотися за голоси людей в Харківській, Дніпропетровській, Херсонській та Миколаївській областях. Крім того, він радить ”Силі народу” організувати контроль за ходом голосування в Донецькій та Луганській областях, навіть якщо з точки зору агітації вони будуть для Ющенка недосяжними, наголошує експерт.

Тим часом, про деякі моменти майбутньої агіткампанії частково заявили вже обидві сторони. Слід, вочевидь, очікувати несподіваних змін у іміджі Януковича – він, за словами свого радника Тараса Чорновола, має стати відвертішим: ”Він представить себе таким, яким він є. Мені здається, він не сприймає тих принципів, які нав’язувалися його попередній передвиборній кампанії. Ви бачите, що певні люди, які, фактично, відстоювали не Януковича, а чинну владу та чинного президента, вже пішли зі штабу, тож сьогодні можна говорити вже набагато відкритіше і прямолінійніше. Можна представляти свою позицію такою, яка вона є, не узгоджуючи її з позицією тих людей, які просто хотіли б закріпитися і протриматися біля влади.” Натомість опозиція зробить ставку на учасників акції громадянської непокори. Вони сподіваються, що сотні тисяч добровольців вдасться залучити в якості офіційних агітаторів за Ющенка. За словами співголови коаліції ”Сила народу” Юлії Тимошенко, вони також хочуть достукатися до сердець людей зі східних регіонів. Цьому, на її думку, сприятиме зняття цензурних обмежень на телебаченні, бо люди дістали змогу побачити справжнього Ющенка, а не такого, яким його зображали в останні місяці.”

На необхідності ”достукатися до сердець людей зі східних регіонів” наголошує також співробітник Німецького товариства зовнішньої політики, експерт з питань Східної Європи Александр Рар. Він загалом оптимістично оцінює шанси на перемогу в переголосуванні кандидата від опозиції Віктора Ющенка. На його думку, ”у найближчі три тижні іскра української мирної революції перекинеться також на схід країни”. Втім, розслаблятися не слід:

”Проблема полягає в тому, що на Сході України справді мешкає дуже багато проросійськи орієнтованих людей, які з особою Ющенка по”язують український націоналізм. Якщо Ющенкові у наступні три тижні вдасться довести цим людям переконливість своєї реформаторської політики, а також переконати, що йому однаково важливі як захід, так і схід України, тоді він має шанс. Якщо ж він цього не зробить, а в його оточенні й надалі лунатимуть думки про помсту старому режимові та Януковичу, тоді, я думаю, він ризикує ще більше втратити на сході.”

Александр Рар зауважує, що в Росії дедалі гучнішими стають вимоги до Путіна, щоб він повністю переглянув свою політику щодо України, щоб менше тиску чинив на сусідню державу, натомість щоб пішов на зближення з Ющенком, простягнув йому руку та припинив підтримувати Януковича та старих бюрократів:

”Рух на підтримку Ющенка був абсолютно недооцінений з російського боку. Росіяни думали, що підтримка Януковича – це історичний шанс вступити з Україною в тісніший союз. Також абсолютно недооцінили ймовірність того, що Захід так активно втрутиться в цю ситуацію після того, як розпочалася криза. Втручалися обидві сторони – як Захід, так і Росія. Утім, Захід від цього явно виграв, оскільки, на відміну від Росії, підтримував людей, які боролися за демократію та реформи.”