Трансгенні культури: дозволити, щоб не вирощували?..

„Формально вирощувати генетично змінені рослини відтепер дозволено, але на практиці шансів у зеленої генетики майже не залишилося, - скаржаться фермери та науковці, що стоять по інший бік барикад. – Суворі норми та величезний фінансовий ризик навряд чи спонукатимуть когось у Німеччині до експериментів”. Власне, таку мету Ренате Кюнаст перед собою і ставила:

„Я гадаю, що особлива відповідальність так само потрібна, як і віра в прогрес та захоплення технічними досягненнями. Відповідальність перед природою й повага до неї. Усе це плюс економічні чинники й поєднав у собі Закон щодо застосування ГМО.”

За новими правилами, німецький фермер, який хоче вирощувати вільну від впливу ГМО екологічно чисту продукцію, має право подати в суд на всіх своїх сусідів, які могли „забруднити” пилком від трансгенних рослин його поля. „Мовою юристів це називається „солідарна відповідальність”. На ній базується Закон щодо ГМО, і тому в своїй суті він є гентехнічно ворожим, - вважає давній супротивник „зеленого” міністра, президент Німецької спілки селян Герд Зоннляйтнер:

„Це означає: незалежно від того, що фермер дотримувався всіх норм поводження з трансгенними культурами, незалежно від того, був це справді пилок з його рослин, чи ні – він усе одно несе матеріальну відповідальність за те, що десь поблизу відбулося так зване „зараження”. На жаль, за таких умов Спілка селян повинна визнати, що запровадження зеленої гентехніки в Німеччині сьогодні є недоцільним. Але ж ми повинні дивитися в майбутнє! У багатьох інших країнах новим технологіям не лише не чинять жодного опору, а, навпаки, посилено їх розвивають.”

Кукурудза, соя, бавовна, рапс – 2003-го року в цілому світі сім мільйонів фермерів зібрали врожай трансгенних культур з 68-ми мільйонів гектарів. 55% усієї сої, що надходить нині на світові ринки, є генетично модифікованою. На думку численних експертів, упровадження зеленої гентехніки можна порівняти із „зеленою революцією” 60-х років, коли нові сорти карликової пшениці буквально врятували від голодної смерті населення Індії та Пакистану – за що американський селекціонер Норман Борлауґ згодом отримав Нобелівську премію миру. США й сьогодні залишаються головним рушієм трансгенного аграрництва: дві третини всіх генетично змінених культур вирощують на американських полях. Населення планети стрімко зростає, площа орних земель зменшується, і, впевнені американські фахівці, вже в недалекому майбутньому без генетично вдосконалених культур прогодувати людство буде неможливо. Трансгенні зернові дають значно кращі врожаї, бо вони стійкіші до шкідників та умов погоди і, що важливо для довкілля, не потребують великої кількості песитицидів. „Не дивно, що палкі дискусії щодо користі та шкоди ГМО, яка, до речі, ніким ще не доведена, точаться головним чином у Західній Європі, - зауважує швейцарське видання Weltwoche. - Чому б і не позахищати наше патріархальне сільське господарство – з набитими животами та перевиробництвом продуктів харчування на ринку? Але в решти світу є нагальніші проблеми.” Минулого року в Євросоюзі заборону на вирощування генманіпульованих культур було знято. Протистояння від цього лише загострилося. У багатьох країнах почали формуватися справжні „фронти опору“ ГМО. Івон Мабіль повідомляє:

„На початок 2005-го року 14-ть з 20-ти регіонів Італії проголосили себе вільними від гентехнічного сільського господарства. Приклад подала провінція Тоскана, де аграрництво має чи не найдавніші в Європі традиції. Ще 2000-го року багато місцевих фермерів заявило, що вони – перші в ЄС - відмовляються вирощувати на своїх полях будь-які генетично змінені рослини. Знову ж таки в Тоскані згодом було засновано Європейську спілку захисту аграрних регіонів від забруднення їх гентехнічними культурами. Марія Мамуччіні, керівниця управління з розвитку сільського господарства, пояснює, чому анти-ГМО рух зароджувався саме в цій італійській провінції:

„У Тоскані створилися особливі умови. Ми вирішили, що принаймні 50% відсотків нашої сільськогосподарської продукції будуть вільні від будь-якого впливу гентехніки. Середній розмір фермерських аграрних угідь у регіоні становить усього лише 6 гектарів. Це означає, що розділити безпечною відстанню звичайні поля від таких, де засіяні генманіпульовані культури, тут практично неможливо. Жоден тосканський фермер, отже, не зміг би гарантувати, що його продукція є на 100% ГМО-незараженою.“

Дедалі більше європейських фермерів дотримується думки, що мирне співіснування, якого прагнуть прихильники зеленої гентехніки, насправді обернеться кінцем екологічно чистого сільського господарства. „Пилок від трансгенних рослин рано чи пізно неодмінно потрапить і на наші поля, - кажуть власники біо-господарств. – І тоді питання, вирощувати ГМО-культури чи ні, розв“яжеться само по собі. Нас хочуть позбавити не лише свободи вибору, а й ринку“. Усі без винятку 44 префектури Греції заявили, що на їхніх територіях не повинно з“явитися жодної генманіпульваної рослини. Таке саме рішення ухвалили п“ять департаментів та понад тисячу комун у Франції. До табору противників зеленої гентехники нещодавно приєдналися, зокрема, португальська провінція Алгарві, та деякі воєводства в Польщі. Представниця комітету сталого розвитку сільського господарства Зібрання європейських регіонів Аґнес Сіккарине:

„Ми переконалися, що серед членів нашої організації, яка захищає інтереси 250-ох регіонів з усіх куточків Європи, зростає занепокоєння щодо ГМО-культур. Особливо, після скасування Євросоюзом мораторію на вирощування їх у травні 2004-го року. Тому ми ухвалили рішення підтримати противників гентехніки та організувати масштабну інформаційну кампанію. Це важливо передусім для країн Східної Європи, де фермери ще недостатньо обізнані з усіма потенційними ризиками, що їх несе з собою трансгенне сільське господарство.“

„У Європі народжена, але сприйнята всіма іншими, крім європейців“, - такими словами можна описати розчарування науковців, які дедалі більше переконуються, що зеленій гентехніці в країнах Євросоюзу відведено місце десь на задвірках. При цьому основи сучасної генної біо-інженерії закладали передусім дослідники з Німеччини та Бельгії. Сьогодні мільйони людей у цілому світі споживають продукти, що містять ГМО. „Наскільки шкідливими вони є для здоров“я, щодо цього ми поки що не маємо жодних даних,“ - визнає й міністр сільського господарства Німеччини Ренате Кюнаст. Переважна більшість німців, утім, купувати „їжу Франкенштейна“ категорично відмовляється. Принаймні, якщо вірити опитуванням. „А там, де немає ринку, даремно розраховувати й на запровадження відповідних технологій, - кажуть експерти з маркетингу. – Інша справа, якби біо-інженери створили, скажімо, яблука, що роблять стрункішими, або впливають на потенцію як віагра. Тоді, певне, ставлення суспільства до трансгенних продуктів швидко змінилося б, і питання охорони здоров“я та довкілля відйшли б на другий план“. Такі висновки підтверджує й експеримент, що його минулого року провели журналісти популярного німецького телевізійного журналу „Плюс-мінус“: в одному з супермаркетів для продажу був запропонований хліб, начебто виготовлений з генманіпульованої пшениці. Коштував він на дві третини дешевше за звичайний. Наприкінці дня з тридцяти хлібин на полиці залишилося лежати вісім – дуже висока квота в порівнянні з іншими хлібо-булочними виробами. „Якщо ціна влаштовує, ГМО завадою не стануть“, - підсумували автори передачі.

За матеріалами німецької преси