Терористична тривога як засіб передвиборної боротьби

Газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД припускає, що не до кінця перевірені заяви про можливу загрозу терактів, можуть стати фатальними для політичної кар‘єри Джорджа Буша:

Довіра – дуже цінний здобуток, і це усвідомив американський президент Джордж Буш. Перебільшення загрози зброї масового знищення в Іраку коштувало йому суттєвої втрати виборчих симпатій. Але, як навмисне, його уряд знову з фатальною легкістю запускає в обіг матеріали спецслужб. Том Рідж, глава міністерства національної безпеки США, підкреслював, що цього разу йдеться не про ”безпідставні чутки”. Але, за повідомленням авторитетних американських газет, увімкнута в неділю терористична тривога ґрунтується на застарілих джерелах, ще з часів до 11 вересня 2001 року. Звичайно, абсолютно не виключено, що небезпеки нині вже не існує. Але в будь-якому випадку громадяни мають право знати про такі деталі.

Такої ж думки дотримується і газета НОРД-ВЕСТ ЦАЙТУНҐ:

У Сполучених Штатах, як це виглядає, за допомогою страху запущено в дію маховик виборчої кампанії. Бо як можна було б по-іншому розтлумачити те, що спершу американський уряд голосно заявив про небезпеку терористичних атак, яка ґрунтується на найновіших розвідданих спецслужб, а потім вирішив переглянути це твердження. Раптом з‘ясовується, що ці дані не найновіші, а кількарічної давності. Якщо це дійсно так, то може розгорітися скандал найвищого ґатунку.

Продовжуючи тему, газета МІТТЕЛЬБАЄРІШЕ ЦАЙТУНҐ, намагається з‘ясувати, яка роль відводитиметься новоствореній посаді координатора спецслужб:

За три місяці до виборів Джордж Буш уводить в гру координатора спецслужб. Цю ідею у Вашингтоні вже давно обговорювали вголос. Очевидно, вона ще зіграє свою роль, аби заповнити собою черговий розділ у виборчому життєписі республіканців. У день виборів Бушу може поталанити, якщо американець вирішить, що безпека для нього – понад усе. Водночас питання максимально допустимої незалежності нового керівника спецслужб від політичної кон‘юнктури публічно майже не обговорюється, так само, як і можливе урізання прав громадян у ході чергової реформи.

Перейдемо до іншої теми. Зростання цін на нафту щоразу болісніше відбивається на економічній ситуації індустріально розвинутих країн. Газета ШВАРЦВЕЛЬДЕР БОТЕ з цього приводу пише:

Це факт, що ”чорного золота” є достатньо. Тож причини різкого подорожчання нафти слід шукати не у вичерпанні цього енергетичного джерела, а в майже неконтрольованих психологічних ефектах, які використовують ринкові спекулянти. Перш за все страх перед терористичними нападами є ідеальним сценарієм для нового витка цінової спіралі вгору. А дорога нафта – це отрута для кон"юнктури. Ця вразливість світової економіки повинна б нам полегшити енергополітичний відхід від використання нафти.

Позитивні моменти у подорожчанні нафти намагається вгледіти й газета ФРАНКУФУРТЕР РУНДШАУ:

Хвиля подорожчань могла б сягнути й вище. Однак це не підстава для того, аби втрачати голову. Якщо робити адекватне порівняння, враховуючи інфляційні процеси, то нинішньому зростанню цін ще далеко до рівня кінця 70-х років. Тодішня ситуація мала принаймні один позитивний ефект: вона змусила приватних та й промислових споживачів економніше використовувати коштовну енергію. Можливо, цей процес отримає через останні події нові імпульси. Було б дивним, якби водії та промислові менеджери не знайшли розумних відповідей на цінові питання ОПЕКу.

Продовжуючи тему, газета НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ намагається подати її в іронічному ключі:

Використовувати помідори як джерело енергії – оце б було вирішення проблеми. Адже нині ці червоні овочі дешеві, як ніколи досі, у той час, як «чорне золото» б‘є один ціновий рекорд за одним. І не видно цьому ні кінця, ні краю. І це провокує серйозну тривогу за кон‘юнктуру, яка потроху почала підніматися після занепаду. Адже споживчий попит, який через зростання експорту вливав нові сили у німецьку промисловість, може знову охолонути. В цьому контексті важко переоцінити небезпеку, яка виходить із загального зростання рівня цін на газ і нафту.

Огляд німецької преси підготували Любомир Петренко і Оксана Курилас