1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Структуру влади українська революція не змінила

12 січня 2005 р.

Теми сьогоднішнього огляду преси – ситуація в Україні після президентських виборів та фінансова допомога для азійських країни, що постраждали від землетрусу та цунамі. Коментуючи відмову Віктора Януковича визнавати свою поразку, газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ переконана, що український екс-прем”єр не матиме успіху зі своїми скаргами:

https://p.dw.com/p/ALzs

Спостерігачі від Організації з безпеки та співпраці у Європі підтвердили, що переголосування другого туру президентських виборів, яке довелося проводити через махінації на користь Януковича, відбулося майже зразково. Крім того, незалежність судочинної влади є для України відносно новим явищем: під впливом старих рефлексів судді навряд чи задовольнять скарги програвшого кандидата після того, як той опинився в повній ізоляції. Своїми постійними позовами Янукович, на думку експертів, прагне тепер не стільки зупинити прихід до влади свого конкурента, скільки зміцнити власні позиції на політичній арені, -

зазначає газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Урядовий табір, до якого раніше належав Янукович, розпадається. Тепер навіть східноукраїнські олігархи намагаються встановити контакт з переможцем. Водночас результати виборів продемонстрували, що в багатьох регіонах Ющенкові доведеться зустріти недовіру до своєї особи, що може вдало використати в своїх інтересах рішучий суперник. Вірогідно саме в цьому і вбачає свій шанс Янукович: замість того, щоб повертатися в рідний Донбасс, він відправився до Києва, аби стати загальноукраїнським опозиційним лідером за президента Ющенка.

Газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ пише:

Українська революція перекочувала з наметового містечка до офісу нового президента і перестала бути революцією. Віктор Ющенко зайнявся пошуком союзників у парламенті та партнерів для уряду, який він має сформувати. У загальному демократичному сенсі це абсолютно правильно і необхідно. Однак союзники походять з олігархічного оточення або й самі є олігархами, зламати владу яких прагнув помаранчевий рух, чи принаймні народ на Хрещатику. (...) Ні, це не зрада. Тут йдеться про ціну, яку треба заплатити за трансфер влади. Партійний альянс, який підтримує Ющенка, не має парламентської більшості, -

нагадує газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ. Далі видання наголошує:

Українська революція призвела до відсторонення від влади колишніх можновладців, але структуру влади вона не змінила. (...) Народний рух сприяв створенню перехідного періоду. І це вже багато. Що буде потім, залежить від здібностей цього руху використати свою політичну силу для того, щоб домогтися справжніх змін системи, а не тільки змін у персональному складі. Зроблений початок сповнює надією, але до кінцевої мети ще дуже далеко.

Газета БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ ще раз порушує зовнішньополітичний аспект змін в Україні, звертаючи увагу на те, що тим часом Росія повністю втратила інтерес до особи Віктора Януковича:

Росія багато інвестувала в свого кандидата. Але врешті-решт Кремль програв більше, ніж він вклав. Після повалення старого режиму в Грузії перемога Ющенка стала другим зовнішньополітичним фіаско Путіна за останній рік. Однак ще не згасла надія, що й російське керівництво зрозуміє, що новий державний лідер у Києві може запропонувати йому більше, ніж гадають у Москві.

І на завершення – про допомогу для азійських країн, що постраждали внаслідок цунамі. Газета МАННГАЙМЕР МОРҐЕН пише про новий рекорд, який встановили німці, зібравши понад 350 мільйонів євро пожертв:

Серед жахливих новин є й позитивні моменти: ще ніколи німці не збирали стільки добровільних пожертв, як цього разу для подолання наслідків стихійного лиха в Північно-Східній Азії. Цей жест солідарності, яку не зупинили жодні кордони, заслуговує на повагу. Жителі Німеччини довели, що, незважаючи на власні економічні проблеми, вони не скупляться, коли хтось терміново потребує їхньої допомоги.

Подібної думки дотримуєтсья й газета ФОЛЬКСШТІММЕ і спрямовує при цьому свій погляд не тільки на Німеччину:

З огляду на обіцяні майже три мільярди доларів міжнародну спільноту справді не можна звинувачувати в скупості. Але не можна забувати й поганого досвіду, з яким довелося зіштовхнутися, наприклад, під час подолання наслідків землетрусу в іранському місті Бам: важливо не тільки роздавати обіцянки, але справді робити внески. Вщерть наповнений оонівський гаманець є гарантією для виживання мільйонів людей. А зараз це найважливіше.

Огляд німецької преси підготував Володимир Медяний