„Скульптурні проекти” під відкритим небом Мюнстера
24 червня 2007 р.
Цьогорічне літо в Німеччині є багатим на мистецькі події. Минулого тижня стартувала касельска documenta, яка ледь не затьмарила собою початок ще одного дуже цікавого й неповторного мистецького дійства. Йдеться про мюнстерські „Скульптурні проекти” – виставку скульптур під відкритим небом.
Якщо поцікавитися, як самі мешканці Мюнстера ставляться до того, що його вулиці, парки, будівлі стають об’єктами мистецтва, то можна почути таке:
„Прекрасно!”
„Життєво!”
„Я не маю нічого проти. Просто супер, мені подобається! Чим сучасніше – тим краще!”
„Буває й гірше”.
Цього року мюнстерці загалом спокійно ставляться до проведення „Скульптурних проектів” у їхньому місті. Однак, так було не завжди, пригадує Клаус Елінґ, один із свідків дебюту виставки:
„Я добре пригадую 1977 рік, першу виставку. Тоді митцям іноді доводилося працювати навіть під захистом поліції. Таким сильним був спротив жителів Мюнстера. Але коли проходила друга виставка, 1987 року, городяни вже мали іншу думку, бо більшість з них помітила, що від цієї виставки є чималий рекламний ефект. Завдяки їй Мюнстер раптом став добре відомий”.
Виставка „Скульптурні проекти” проходить у найбільшому місті Вестфалії з 1977 року. Відтоді з десятирічним тактом міжнародні митці оздоблюють Мюнстер своїми творіннями, що викликає то захоплення, то нерозуміння.
Цього року, приміром, британському скульптору Марку Уоллінґеру пощастило. Під час монтажу його проекту все складалося дуже вдало. Його ідея для виставки: утворити коло з рибальської ліски на сталій висоті над історичним центром Мюнстера. Для того, щоб закріпити гачки на стінах будинків, треба згода їхніх власників. І, виявляється, це не така вже й проблема. Один з власників навіть особисто лізе по драбині, аби допомогти. Британський митець так пояснює свій задум:
„У стінах є двері й вікна. Якщо ми натягнемо по колу шнур, поєднавши всі будинки, то це буде ніби поєднання між різними дверима. Тобто, стіна все ще є, але ми вже всередині”.
Кордони та їх подолання – це головна тема творчості Марка Уоллінґера. Він розуміє скульптуру передусім як спілкування між людьми. Таке тлумачення сподобалося усім трьом кураторам „Скульптурних проектів” цього року. Одна з них - Брігітте Франтцен:
„Суспільний простір все ще залишається простором політичним. І він функціонує, власне, лише з нашої демократичної точки зору, якщо його розуміти як політичний простір. Тобто йдеться про простір протиріч, конфліктів, які відбуваються в межах відкритого суспільства і кожен бачить чи демонструє їх в інший спосіб. Приміром, виставляючи скульптури, а не передаючи простір в історичних центрах міст для реклами чи інших витівок ринкових стратегів”.
Загалом у Мюнстері представлені 36 дуже різних скульптурних проектів, авторами яких є 46 митців. Очікується, що до 30 вересня, а саме стільки триватиме виставка, її відвідають до півмільйона глядачів.