Самоосвіта за ґратами

ід з такого становища, заснувавши бібліотеку, яка надає особливу послугу – розсилає по тюрмах замовлені в”язнями книжки.

Бібліотека, що спеціалізується на забезпеченні ув”язнених літературою, розташувалася в Дортмунді. Вона нараховує понад п”ятдесят тисяч книжок з найрізноманітніших галузей. Як з”ясувалося, найбільшою популярністю серед в”язнів користуються закони та їхнє тлумачення. Говорить співробітниця дортмундської бібліотеки Гельґа Ремер:

“Перші місця в списку хітів міцно утримують коментарі до кримінального кодексу, а також все, що стосується перебування в тюрмі.”

Засуджені, за словами Гельґи Ремер, замовляють звичайно не тільки закони. Вони беруть почитати також посібники з психології або навіть з педагогіки. Загалом полиці дортмундської бібліотеки на дві третини заповнені фаховою літературою. Як розповів директор тюремної бібліотеки в Ґельзенкірхені Петер Гардетер, деякі в”язні використовують час в тюрмі для того, щоб підготувати себе для подальшого життя на волі:

“Якщо хтось хоче підтримувати свої знання на належному рівні, оскільки незабаром він вийде на волю, той може замовити собі в Дортмунді відповідну фахову літературу.”

Користується популярністю і художня література. У Дортмунді можна знайти книжки багатьох авторів, починаючи від Ґюнтера Ґрасса і закінчуючи Крістою Вольф. Як свідчить стастика, жінки-в”язні звертаються до послуг бібліотеки частіше, ніж чоловіки. Ульріке, наприклад, яка відсижує тривалий термін за фінансові махінації, стверджує, що книга допомогає їй вийти з внутрішньої ізоляції:

“Передусім це щось зовсім інше, ніж просто тюремна буденщина. Книжки допомагають подолати нудьгу. Я читаю біографії, художню літературу, детективи. Все що завгодно. Я взагалі люблю читати.”

На думку експертів, книги відіграють також важливу роль в ресоціалізації засуджених, допомагають їм знайти шлях до самих себе. Звичайно тут не слід очікуватися якогось дива, але нехтувати такою можливістю теж не можна, вважає директор тюремної бібліотеки в Ґельзенкірхені Петер Гардетер. Тому він привітав відкриття центральної тюремної бібліотеки в Дортмунді, де в”язні можуть замовити фактично будь-яку книгу:

“Дортмундська бібліотека є дуже важливою для нас. З фінансових причин ми не можемо мати всі книжки, якими цікавляться ув”язнені. Тому ми самі їм радимо надсилати запити до Дортмунда, де їм можуть допомогти.”

До речі, дортмундська бібліотека забезпечує чтивом не тільки в”язнів у Німеччині, але й німецьких громадян, які відбувають покарання за межами своєї батьківщини. Така можливість була знайдена за допомогою посередництва міністерства закордонних справ у Берліні. При чому посилки з книжками відправляються не тільки в межах ЄС, але й до Росії або Таїланду. З іншого боку, не всі німецькі в”язниці готові дозволити своїм в”язням скористатися такою послугою. Говорить Гельґа Ремер:

“Ми підтримуємо контакт майже з усіма тюрмами в Німеччині. Але, наприклад, в”язниці у федеральних землях Баден-Вюртемберг та Баварія відмовляються від наших книжок.”

Висловлюються побоювання, що така послуга може порушити норми безпеки. Аби розвіяти такі сумніви, в тюремній бібліотеці в Дортмунді запроваджені суворі заходи контролю. Гельґа Ремер:

“Ми дуже ретельно контролюємо наші книжки. Ми переглядаємо їх перед тим, як відправити, і після того, як їх нам повертають. Ми не розсилаємо книжки, якщо в них є підкреслення, аби ні в кого не виникла ідея спілкуватися між собою таким чином.”

Зрозуміло, що дортмундська бібліотека, яка спеціалізується на розсиланні книжок по тюрмах, не може похвалитися величезним бюджетом. Тому весь її книжковий фонд створено за рахунок пожертв з боку авторів, видавництв та приватних осіб.

Клаус Дойзе, Володимир Медяний