1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

”Російський світовий поліцейський – це останнє, що потрібно нині нашій планеті”

9 вересня 2004 р.
https://p.dw.com/p/AM1S

Серед тем коментарів німецьких газет – заява російського військового керівництва про превентивні удари по терористах скрізь по світу, а також проблеми американців в Іраку. Увагу привертають і наміри президента Білорусі Олександра Лукашенка винести на референдум питання про його третій строк на головній державній посаді.

Берлінська газета ВЕЛЬТ пише:

”Оскільки вбивство дітей у Беслані стало для Росії 11-им вересня, генеральний штаб у Москві має намір, подібно до Вашингтона, завдавати превентивних ударів. Однак на відміну від США Росія сама також несе відповідальність за терор на своїй території. Зрештою все бере початок у надбрутальних діях російської армії на території Чечні, що потягнуло за собою десятки тисяч жерт серед мирного населення. Росія має право на підтримку в боротьбі з тероризмом. Однак такою солідарністю не можна зловживати, як відпускною грамотою для пострадянської великодержавної жаги. Адже російський світовий поліцейський – це останнє, що потрібно нині нашій планеті, - наголошує газета ВЕЛЬТ.

До заяв Росії про превентивні удари по терористах звертається і видання НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ:

Ці заяви, здається, потрібні передусім для того, щоб відвернути увагу від довготривалого чеченського конфлікту. Хто бачить витоки проблеми за кордоном, той може не завдавати собі колопоту роздумам про пошуки політичного шляху її вирішення. Путінський маневр є зрозумілим, але наслідки його є передусім небезпечними. Бо він аж ніяк не допоможе залагодженню конфлікту на Кавказі, - зауважує НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ.

ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ, продовжуючи цю тему, аналізує позицію німецького керівництва:

Канцлер Німеччини Шредер не сказав у середу стосовно Росії ті слова, які він промовив три роки тому на адресу Америки. Він не говорив про безмежну солідарність. Але саме її він практикує у відносинах з Путіном, і розуміння політики російського президента з боку канцлера не може бути ще більшим. Три роки тому Америка не вела страшної війни; Москва ж робить це в Чечні вже впродовж багатьох років. Те, що ситуація сьогодні здається ще більше безвихідною, ніж раніше, те, що думки дедалі більше дичавіють, є результатом російської сваволі. Терористи ж користуються всім цим, - підсумовує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

До ситуації в Іраку звертається газета ГАНДЕЛЬСБЛАТТ:

Тисячний вбитий в Іраку громадянин США підсилює відчуття того, що справи в Перській затоці йдуть погано. Однак попри дедалі більше незадоволення, громадськість Сполучених Шататів не вимагає від свого уряду кардинальних змін курсу. Незадоволення є латентним, воно ледь жевріє в тіні потужної кон”юнктури й не переростає у масові демонстрації, як це було під час в”єтнамської війни на початку 70-их років, - згадує ГАНДЕЛЬСБЛАТТ.

Газета РЕЙНПФАЛЬЦ зазначає:

Миру досягнути не вдалося, подолати опір також, а світ не став безпечнішим. Навпаки – в ньому все ще домінують хаос і насильство. Можна бути впевненим в одному: швидкий вихід американців мав би катастрофічні наслідки як для Іраку, так і для іміджу США. Але жодних альтернатив на думку не спадає: завдання має бути доведеним до кінця. Це триватиме ще довго й коштовуватиме ще більше людських життів. При цьому не грає ролі, чи залишиться на посаді американського президента Джордж Буш, чи замінить його Джон Керрі, - читаємо в газеті РЕЙНПФАЛЬЦ.

У статті під назвою ”Радянський Союз” у Мінську” видання ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ звертається до намірів білоруського президента Лукшенка провести референдум про можливість його третього строку перебування на цій посаді:

З часу свого першого обрання на посаду президента 10 років тому, Лукашенко систематично повертає назад від несміливо розпочатих ринкових реформ. Усі без виключення великі підприємства знову роздержавлені, а засоби масової інформації цілком підконтрольні апаратові президента. (...) До лукашенкових головних завдань належить реанімація Радянського Союзу в рамках однієї країни. Білоруська секретна служба, яка не підлягає жодному контролю з боку парламенту, все ще називається КҐБ, підручники з історії знову видаються в радянській інтерпретації, допризовна підготовка знову стала обов"язковим предметом у школах. На думку міжнародної правозахисної організації Amnesty International, Білорусія є "поліцейською державою". Зрозуміло, що після таких оцінок правозахисні організації більше не мають права відкривати свої бюро у Мінську, - пише ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Огляд німецької преси підготували Леся Юрченко та Ірина Кащей