Роль НАТО в кризових регіонах

Оцінюючи результати стамбульського саміту газета МАНГЕЙМЕР МОРҐЕН звертає увагу на те,що країнам-членам альянсу так і не вдалося досягнути єдності:

Після того, як тероризм було визнано за новий образ ворога, загрози, які виникають перед членами НАТО вималювалися в суттєво іншому світлі. Такий висновок можна зробити, слухаючи прикінцеву заяву стамбульського саміту. А що це означає з німецької точки зору? Лише один фрегат поблизу Африки? Чи ще бойові операції німецьких солдатів? Немає жодного сенсу говорити про це наперед, оскільки НАТО в цьому питанні не може знайти спільної думки, незважаючи на демонстративну єдність. І перспектива виходу з цієї ситуації лежить не в руках військовиків, а політиків. А останні, як і перед стамбульським самітом так і не прийшли до визначення спільної лінії, – підкреслює МАНГЕЙМЕР МОРҐЕН.

Негативну оцінку миротворчої місії НАТО в Афганістані дає газета ГАНОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ:

Коли розвіється штучна радість від удаваної в Стамбулі єдності, НАТО буде змушене відповісти на запитання, як довести місію в Афганістані до успішного завершення. Якщо й далі її виконувати без особливого ентузіазму, як досі це робили миротворчі сили ISAF, то краще подумати про її припинення. Половинчатими заходами альянс не допоможе ні людям, ні справі миру в Афганістані, ні собі самому. Схоже на те, що НАТО вирішило продовжувати мляву роботу в стилі «якось воно буде». Обґрунтування для такої думки можна помітити вже в тому, що деякі члени НАТО, зокрема Німеччина, використовують свою місію в Афганістані як аргумент проти участі в іракській місії. На жаль, таким чином вони шкодять актуальному політичному розвитку в Іраку. Водночас зростають сумніви щодо того, що НАТО бажає і спроможне допомогти міжнародній спільноті у виконанні резолюцій ООН, – стверджує ГАНОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Продовжуючи афганську тему газета НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНҐ вказує на розходження заяв і дій німецького уряду в цьому питанні:

НАТО в Афганістані поводить себе, як пожежна служба, котра скеровує до палаючого будинку кількох людей з водяними пістолетами. Нарешті військовий альянс почув волання з Кабула й вирішив збільшити миротворчі сили з 6,5 до 10 тисяч осіб. Але тепер країни-члени НАТО – й у першу чергу Берлін і Париж – сперечаються навколо того, як виконати цю обіцянку. Кульмінацію цього фарсу розіграв німецький червоно-зелений уряд. Інші держави повинні негайно скерувати до Афганістану необхідну кількість військ, поважно заявив канцлер Ґергард Шредер, оскільки Німеччина й так попереду всіх у виконанні цієї місії. Водночас німецький міністр розвитку та співпраці заявляє, що в Берліна немає грошей на розширення афганської місії, зокрема, для запланованого відрядження миротворців до Файсабаду. Такий дисонанс між словами та справами є шокуючим й водночас показовим, –

підкреслює НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Генеральний секретар НАТО повинен вимолювати в держав-членів кожен танк, кожного солдата, кожне євро. Так і проходить місія в Афганістані, такий там і стан справ: просто жахливий. І це дуже гірко. Особливо для європейців. Американцям ніхто не робить закидів. Вашингтон, поза місією НАТО, відрядив до Афганістану 15 тисяч вояків, він фінансує водночас левову частину витрат, пов»язаних з відбудовою країни. Париж і Берлін утримують там разом лише 2,7 тисяч солдатів, хоча на відміну від натовських партнерів відмовляються від участі в іракській місії. Мир в Афганістані сприяв би безпеці в Європі. А цього не можна купити за демпінговими цінами, – переконана НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНҐ.

І на завершення – коментар газети НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН про майбутнього голову Європейської Комісії:

Довести справу розширення Євросоюзу, зростання його членів до 25-ти є надтяжким завданням. Європа потребує нового підйому. Потрібна нова концепція, нове бачення, яке б змогло об»єднати цей конгломерат максимально різних країн. Тому було б правильним мати на чолі організації сильну особистість, переконаного європейця, який би тягнув за собою інших. Цей опис лише у деяких деталях відповідає щойно возвеличеному португальському прем»єр-міністрові Жозе Мануелю Дурану Баррозу. Повністю він відповідає лише одному критерію: Баррозу – виходець з консервативного табору. І це –головне для його однопартійців після їхньої перемоги на виборах до парламенту Євросоюзу.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко