Ринок праці: дорогу сивочолим!
25 листопада 2006 р.
Станки в цеху працюють на повну потужність. На фабриці в містечку Горат, що у федеральній землі Рейнланд-Пфальц, виробляють дроти, наприклад, для будівництва автобанів та високоповерхових будинків. Серед близько 130 робітників фірми чимало сивочолих. Для Німеччини це – нетипово, але на цій фірмі нормально. Тут свідомо беруть на роботу літніх людей. Пояснює керівник відділу кадрів Хельма Блатт:
„У нас є позитивний досвід роботи зі старшими робітниками. Вони мають певний соціальний досвід, працюють ефективно, готові вчитися чомусь новому і головне – вони не шукають нової роботи”.
Це суттєвий момент, каже Блатт. Прийом на роботу нових людей завжди коштує грошей: спочатку їх треба навчити, показати що і як. Але молоді прагнуть зробити кар’єру і, проробивши рік-два, залишають компанію.
Принизливий пошук роботи
Літні люди навпаки, не хочуть ризикувати і ліпше залишаються на одному місці. От тільки спочатку треба знайти таке місце, що в Німеччині дуже нелегко. В країні з понад чотирма мільйонами безробітних старших людей часто „списують” як таких, що вже нікому не потрібні.
54-річний Пауль Букенмаєр теж пройшов через принизливу, як він каже, процедуру пошуку роботи. Він працює на Горатській фабриці вже рік:
„Перед тим я півроку сидів без роботи. Я за фахом будівельник, але знайти роботу зараз важко. Я разів 20 звертався на оголошення про прийом на роботу. Спочатку казали, що вік значення не має, а потім говорили, що вже взяли когось молодшого. Після цього почуваєш себе облитим брудом.”
Така ситуація повторювалася з разу в раз:
„На останню співбесіду я прийшов в один готель, їм був потрібний двірник. Отже й пришов вчасно, на 9-ту ранку, а одна жінка мені каже, що вони вже вчора взяли на роботу когось молодшого. Я цього не розумію. Якщо люди, які таке говорять, самі б одного дня опинилися на вулиці, вони б заспівали інакше. Я просто цього не розумію”.
Тандем „старший-молодший”
На дротовій фабриці в Гораті Букенмаєра взяли відразу. Будівельники вміють працювати, каже керівник відділу кадрів Блатт. Фірмі потрібні люди, готові працювати з важким дротом. Молоді тут швидко втрачають бажання працювати, каже жінка, а в старших більше витривалості. Тому на фірмі кожному другому робітнику за сорок, а кожному третьому за 50. Хворіють вони не частіше, ніж молодші. Хельма Блатт:
„Насправді ми приймаємо не тільки літніх робітників. Ми беремо й молодих, адже наша фірма хоче працювати й і в майбутньому. Тобто старші робітники працюють разом з молодшими. Молодші мають більш інновативний підхід, а старші спираються на професійний та життєвий досвід. Це такі „тандеми”, від яких виграють усі: робітники й фірма”.
Між тим експерти прогнозують, що таких фірм, як Горатська дротова фабрика, ставатиме більше. Приймати на роботу лише молодих – розкіш для країни, чиє населення стрімко старішає. Народжуваність у Німеччині падає, а число пенсіонерів та людей передпенсійного віку зростає. Політики на це вже відреагували й підняли вік виходу на пенсію від 65 до 67 років. Тому на перспективу підприємствам доведеться змінити свої ставлення до літніх працівників. Брати приклад їм є з кого. Хельма Блатт:
„У нас є робітники, яким по 56, 57 років, а чотирьом зараз 60. Один з них незабаром піде на пенсію, бо в нього інвалідність. А від решти я поки що нічого не чула. Люди просто хочуть працювати, бо їм це подобається”.