Результати виборів до Європарламенту спричинили зміни в чеському уряді

Владімір Шпідла як голова Соціал-демократів не витримав докорів сумління за те, що його партія з гуркотом пролетіла на виборах до Європарламенту. З 24 мандатів, призначених для Чехії, урядова партія здобула лише два, опинившись на п»ятому місці поміж інших політичних сил країни. Ліберали, котрі теж входять до урядової коаліції, не отримали жодного місця в парламенті ЄС. Шпідла сприйняв цей результат як висловлення йому вотуму народної недовіри:

«Соціал-демократи дійшли висновку, що уряд є занадто нестійким і що йому й так не вдасться втриматися протягом повного легіслатурного періоду. Були побоювання, що урядова криза виникне в якийсь політично несприятливий момент. Другою причиною були вибори до Європарламенту. Годі було не помітити, що уряд втратив довіру виборців, як це засвідчили результати голосування. Тож соціал-демократи повинні були зреагувати тепер саме так».

Аналітики вважають причиною падіння популярності соціал-демократів реформи, проведенні кабінетом міністрів. Два роки тому Шпідла, котрий тоді вступив на посаду прем»єра, розпочав радикальні нововведення у соціальній та бюджетній сферах. Було також піднято податки на пальне, цигарки та алкоголььні вироби. Запроваджені зміни виявилися досить болісними для чеського суспільства.

Напередодні Шпідла отримав хоча й не дуже впевнений, але вотум довіри своєї партії. Перевагою у шість голосів соціал-демократи схвалили його діяльність як голови партії і як шефа уряду. Тобто Шпідла отримав моральне право залишатися на обох посадах, проте він вирішив вчинити по-іншому.

Сам прем»єр-міністр без зволікань назвав ім»я того, кого він хотів би бачити своїм наступником: мінстра внутрішніх справ Станіслава Ґроса. Подамо короткий витяг з його біографії.

Попри свої 34 роки, Станіслав Ґрос вважається ветераном чеської політики. Незадовго до оксамитової революції 1989 року він – машиніст празького депо – вступив до лав тоді ще підпільної Соціал-демократичної партії. З того моменту бере відлік його карколомний кар»єрний злет. 1992-го року Ґроса було обрано до парламенту Чехії. 1995-го, у свої 25 років він вже стає головою фракції. Через п»ять років, коли соціал-демократи вже перебували при владі, Ґрос очолив міністерство внутрішніх справ.

Ґрос, безумовно, є досить обережним політиком. Він завжди намагався уникати конкретних висловлювань щодо таких суперечливих тем як іракська криза чи чеські переговори щодо вступу до Євросоюзу. Ґрос користується досить високою популярністю в населення. Партійні соратники вважають його неперевершеним майстром залаштункових переговорів. Політичні опоненти звинувачують Ґроса втому, що у підпорядкованих йому відомствах він запроваджує кумівські взаємини. Досить часто празькі ЗМІ повідомляли про ймовірні контакти міністра внутрішніх справ з підприємцями з сумнівною репутацією. У телевізійній програмі «Респект» Ґроса була названо «людиною без чіткого стратегічного бачення, котра починаючи з 1989 вчилася лише захоплювати керівні посади».

На переконання аналітиків, найскладнішим завданням, яке повинен виконати Ґрос, обійнявши посаду прем»єр-міністра, - об»єднати розсварені проурядові сили. Часу для цієї справи в нього обмаль, оскільки восени цього року пройдуть вибори до парламенту країни, а також до органів місцевого самоврядування.

Водночас поки що рано стверджувати, що саме Ґрос стане прем»єром. Адже для для формування уряду він повинен отримати мандат з рук президента Вацлава Клауса. Експерти припускають, що, зважаючи на результатів виборів до Європарламенту, Клаус, котрий належить до партії консерваторів, може взагалі відмовити соціал-демократам у праві формувати уряд.

Любомир Петренко.