Проблеми Ірану

Махмуд Ахмадінеджад прийшов до влади 2005 року з великими обіцянками. Він заявляв, що іранська родина відчує на собі кожна зиск від нафтових грошей. Крім того, новий президент хотів щороку створювати два мільйони нових робочих місць, довести рівень безробіття до нуля, а показник інфляції зробити нижчим за десять відсотків. Через вісім років, після двох президентських термінів Ахмадінеджада, реальність є зовсім інакшою. За офіційною статистикою, рівень інфляції становить 30 відсотків, показник безробіття - близько дванадцяти відсотків, а ВВП падає. Справжні показники можуть бути ще гіршими.

За словами іранського економічного експерта Ферейдуна Хаванда, на момент приходу до влади в Ахмадінеджада взагалі не було жодної реальної економічної та політичної програми. "Єдиний план, якому він слідував, наскільки взагалі можна говорити про якийсь план, базувався на популізмі",- зазначає Хаванд. Деякі свої популістські обіцянки він виконав, наприклад, субвенції для сільського населення або так звані "весільні гроші" для молодих подружжів.

Невиконані обіцянки

До обіцянок Ахмадінеджада, які він не зміг виконати, належить стабільний обмінний курс реала. З 2011 року іранська валюта втратила близько двох третин своєї вартості щодо долара. Якщо на час приходу до влади Ахмадінеджада показник інфляції становив 12 відсотків, то нині, за оцінками експертів і міжнародних організацій, він становить від сорока до шістдесяти відсотків.

Найбільше подорожчали харчові продукти, громадський транспорт, оренда житла. Водночас іранська економіка потерпає від міжнародних санкцій. До приходу до влади Ахмадінеджада економічне зростання становило близько семи відсотків, нині цей показник негативний. За прогнозом МВФ, 2014 року очікується легке зростання ВВП. "Без зростання не можуть бути створені робочі місця", - пояснює Ферейдун Хаванд. Замість обіцяних Ахмадінеджадом двох мільйонів нових робочих місць, досі було створено тільки 14 тисяч.

Зовнішньополітичні пріоритети

До того, як експорт іранської нафти значно знизився у 2012 році через посилення міжнародних санкцій, країна багато років добре заробляла на продажу цієї сировини. Але, на переконання експерта Хаванда, ці гроші використовувалися неправильно. Велику частину їх спрямовували на купівлю імпортних товарів. Крім того, у часи Ахмадінежада значно розрісся державний апарат. Зовнішня та безпекова політика теж обходилася дорого. "Так, наприклад, підтримувалися наближені до Ісламської Республіки організації та групи за кордоном, такі як "Хезболла" в Лівані або палестинський ХАМАС", - розповідає Ферейдун Хаванд.

Підбиваючи підсумки восьмирічного правління Ахмадінежада, експерт називає цей час "катастрофічними роками для іранської економіки", а міжнародні санкції, за його оцінкою, лише "посилили неспроможність і хибність керівництва".

Чи може щось змінитися?

На політичному рівні нинішній етап доби Ахмадінежада позначений, у першу чергу, внутрішньою боротьбою за владу. "Вісім років його керівництва сприяли хиткості іранської конституції і системи правління", - сказав в інтерв'ю DW Мехран Бараті, опозиціонер з Ірану, котрий живе у вигнанні. Стало очевидним, що глава держави, який стоїть на чолі виконавчої влади, не може самотужки керувати країною - навіть якщо його обрав головний релігійний лідер.

"Різним сторонам, які претендують на владу, складно дійти згоди щодо того, в якому напрямку має розвиватися держава", - говорить Бараті. Утім, на його думку, і після завершення правління Ахмадінежада не варто очікувати суттєвих змін внутрішньо- та зовнішньополітичної ситуації. Насамперед це стосується конфлікту довкола іранської атомної програми, переконаний він. Ідеологічна складова в Ісламській Республіці, на думку Мехрана Бараті, є настільки сильною, що незалежно від того, хто змінить на посаді Ахмадінежада, конфлікт зі світовою спільнотою збережеться.