Повернення на батьківщину

"Не жалкую про це жодної секунди", - каже Ділек Кезер про те, на що зважилась півтора роки тому. Тоді вона вирішила залишити Німеччину та почати нове життя в Туреччині. Після того, як Кезер закінчила німецький університет за фахом "Менеджмент економіки", десять років вона була управляючою підприємством. Втім, за словами 36-літньої німкені турецького походження, кар'єрної перспективи у Німеччині їй забракло.

Сьогодні фірма Ділек Кезер зареєстрована в Стамбулі. Вона опікується тамтешньою нерухомістю європейських та американських інвесторів. Це німецько-турецьке підприємство, тож заробляє власниця як в євро, так і в турецьких лірах, розповідає Кезер DW. "Спочатку мені було важливо заробляти в європейській валюті. Проте зараз я уже можу від цього відмовитись", - каже вона. Зважаючи на німецький диплом, а також знання турецької, німецької та англійської, Кезер оцінює свої шанси на турецькому ринку праці як дуже високі.

"Німеччина повинна постачати до Туреччини фахівців"

Багато німців турецького походження повертаються, як Кезер, на батьківщину своїх батьків і дідів. За даними Німецького відомства статистики, у 2011 році з Туреччини до Німеччини переїхали близько 31 тисячі осіб. У зворотньому напрямку попрямували 33 тисячі. З 2006 року цей тренд залишається незмінним.

Однією з найважливіших причин рішення повернутись з Німеччини до Туреччини є економічний успіх останньої та перспектива працевлаштування. Турецький міністр промисловості Нігат Ергюн заявив нещодавно у Берліні, що "Німеччина повинна постачати до Туреччини фахівців, а не навпаки". Звичайно, він мав на увазі і німців, які не мають турецького коріння.

З часу укладення угоди про найм робочої сили у 1961 році до фактичного припинення 1973 року працевлаштування за нею до Німеччини в'їхали до 750 тисяч турків. Через те, що Туреччина втратила велику кількість робочої силу, турецький міністр виступає проти укладення подібних угод з ФРН.

Репатріанти як мотор економіки

Турецький прем'єр-міністр Реджеп Таїп Ердоган має наміри перетворити свою країну на одну з найбільших економік світу - це повинно статись до 2023 року. 2011 року Туреччина засвідчила вражаюче економічне зростання - 8,5 відсотків приросту ВВП. Квітнуть будівельний та енергетичний сектори. Однак, через поганий стан економіки в ЄС "2013 рік стане критичним для Туреччини", - каже у розмові з DW Зінан Ульґен, голова Центру економічних та зовнішньополітичних студій у Стамбулі. "Тим не менш 40 відсотків турецького експорту припадає на ЄС, і 85 відсотків закордонних інвестицій у Туреччину походить з країн Євросоюзу", - пояснює Ульґен.

Тож саме в економічно важкі часи турецька робоча сила з Німеччини відіграє важливу роль, вважає Ульґен: "Туреччина сподівається на know-how тих турків, які отримали освіту в Німеччині. Хоча б тому, що матеріально вони більш забезпечені, в них є більше можливостей зареєструвати в Туреччині підприємство і створити робочі місця". На думку експерта, багатогранна турецька економіка пропонує кращі можливості для підприємницької самореалізації, ніж Німеччина.

Різні менталітети

Це може підтвердити і Толга Сандікчі. Уродженець Мюнхена та колишній керівник виробничого підприємства п'ять років тому перебрався до Туреччини. Сьогодні він має власну фірму у Стамбулі та продає льодові плити для катання на ковзанах. "Тільки за три місяці я отримав близько 400 замовлень. В Німеччині моя фірма не мала б такого успіху, - каже Сандікчі. - У Туреччині є багато підприємницьких ідей, в яких у країни є потреба".

Втім, підприємець попереджає оптимістів: "Різний менталітет. Коли я почав жити в Туреччині, я відчув наскільки є німцем". Також він додав, що небезпека, бути ошуканим у бізнесі, в Туреччині більшоа ніж в Німеччині.

В разі чого можна і повернутися

Крім того, економічний бум у Туреччині має й негативні сторони. Про це попереджає турецький економіст та журналіст Мустафа Сенмец. "Зарубіжні інвестиції у будівельні проекти формують небезпечну бульбашку", - каже він. Тому Туреччина має зменшити цей сегмент ринку та розвивати промисловість, яка поки що пасе задніх. "Ми - країна імпорту, а повинні більше думати про експорт, щоб турецька економіка не була такою уразливою", - радить економіст. Ці проблеми, за його словами, для Туреччини більш актуальні, ніж вербування кваліфікованої робочої сили з Німеччини.

Якщо ситуація погіршиться, а проблема різниці менталітетів виявиться нездоланною, "німецькі турки" все одно матимуть велику перевагу. "Я завжди можу повернутись до Німеччини, - каже підприємець Сандікчі. - Дві батьківщини - це велика перевага".