Придністров‘я - через рік після зміни митних правил
20 березня 2007 р.
На головній площі Тирасполя біля пам'ятника Суворову завжди людно. Тут поруч базар, кілька зупинок громадського транспорту. Стоять люди, здебільшого пенсійного віку. Жодної посмішки, в очах - лише сум. На запитання, як нині почуваються пересічні жителі в Придністров'ї, відповідають стисло: „Дуже важко”. Розповідають, що почалися затримки з виплатою пенсій. Ті, хто має родичів за кордоном, подалися до них. Залишає Придністров”я й молодь. Молоді люди здебільшого їдуть на роботу до інших республік. Олександр Пакур розповів, що отримував мізерні гроші, тому вирішив попрацювати на будівництві в Росії:
«Жити тут неможливо, ви розумієте, тут доводиться жити на копійки. Довели людей до того, що доводиться їхати в Москву, або ще кудись, там бути якимось гастарбайтером».
Сепаратистське керівництво Придністров”я знімає із себе відповідальність за ситуацію, що склалася. Тирасполь винить в усьому Україну й Молдову, які рік тому змінили правила митного режиму на придністровській ділянці молдавського кордону. Київ та Кишинів зупинили безконтрольне транспортування вантажів через кордон, аби нарешті покласти край контрабанді в регіоні та незаконному експорту зброї. Згідно з новими правилами, придністровським підприємствам необхідно зареєструватися в Молдові й оформлювати вантажі виключно через молдавську митницю.
У самій невизнаній республіці відкидають звинувачення в тому, що з її території вивозилася зброя та контрабандна продукція. Натомість після запровадження нових митних правил у Тирасполі заговорили про економічну блокаду, хоча придністровські підприємства й самі не поспішали реєструватися в Молдові, посилаючись на те, що для них – це лише додаткові витрати. Не виконувати нові митні правила їх спонукало й керівництво Придністров”я. Таке протистояння призвело до обмеження виробництва на придністровських підприємствах. Заступник директора одного з найбільших підприємств Тирасполя Віктор Іванченко розповідає:
«Люди залишилися без зарплатні саме в період зупинки виробничого циклу. Доводилося знаходити різні способи для того, щоб задіяти тих, хто не працював на основному виробництві, декого відправляли у вимушену відпустку й працювали лише на внутрішній ринок».
Не дивно, що за таких умов багато хто намагається полишити Придністров‘я. Але виїхати за його межі не так вже й легко. Річ у тім, що нині тут ходить лише один пасажирський потяг, який транзитом прямує в бік Молдови. Для того, щоб виїхати до родичів, що живуть за межами Придністров”я, людям доводиться перетинати кордон спочатку на авто, а вже потім сідати на поїзд.
Майже половина жителів Придністров”я - етнічні українці. Є в Тирасполі й український ліцей, де навчається близько трьохсот дітей. Олександр Зайчук працює у ліцеї вчителем історії України та викладає суспільствознавство. За його словами, люди зараз дивляться більше в бік Росії і сподіваються, що саме вона вирішуватиме подальшу долю Придністров”я. Олександр Зайчук:
«Так, Придністров’я має зв’язки з Україною, однак також у нас є зв'язки і з Росією. Зараз у нас більше така орієнтація на Росію. Звичайно я вважаю, що Україна повинна грати більш значну роль і розмовляти не тільки з керівництвом Молдови, але й з керівництвом Придністров”я».
Дехто, з ким вдалося поспілкуватися в центрі Тирасполя, кажуть, що слідкують за дискусією навколо Косова. Вони переконані: якщо Косово дістане незалежність від Сербії, то й Придністров”я матиме право на свій суверенітет. Інші говорили, що їм сьогодні взагалі не до статусу їхнього регіону, оскільки у них чимало інших нагальних проблем.
Сергій Осадчук