Португалія залишається привабливою для заробітчан країною
3 травня 2005 р.
Сучасний офіс в одному з ділових кварталів Ліссабона. Тут працює Василь Шайтанюк. Себе він називає просто підприємцем і з гумором згадує про свої перші кроки в Португалії:
”В Україні я мав ділянку – 50 гектарів. Завдяки їй міг дещо заробити, хоча це була нелегка справа. Якось мої сусіди, які виїхали до Португалії, порадили мені зробити те саме, і я наважився на такий крок. Незважаючи на мій диплом інженера, в Португалії мені заропонували роботу зварника. Це було чотири роки тому. Я погодився, і сказав, що вмію зварювати, хоча раніше зварником ніколи не працював.”
У Португалії нині офіційно зареєстровано 65 тисяч українців. Якщо врахувати ще й нелегалів, то це число може зрости вдвічі. Таким чином українці утворюють найбільшу національну групу серед іммігрантів, витіснивши на друге та третє місця бразильців та північних африканців. Чим пояснюється такий великий притік саме українців? Говорить заступник комісара з питань міграції та етнічних меншин Руі Маркеш:
”Слідом за тими, хто сюди приїхав раніше, прибувають інші іммігранти тієї самої національності. Виникає ланцюгова реакція, яка посилює феномен нелегальної міграції. В Іспанії – це переважно північні африканці та південні американці. Оскільки чимало українців зуміли отримати в Португалії дозвіл на проживання, це спонукає й інших громадян їхньої країни перебратися сюди.”
Закріпитися в Португалії Василю Шайтанюку вдалося завдяки третій легалізаційній хвилі, яку 2001-го року провів соціалістичний уряд під тиском ділових кіл. Достатньо мати однорічний контракт, щоб відповідно продовжити дозвіл на перебування. Шайтанюк вже давно не працює на будівництві. Йому вдалося заснувати власну фірму, яка спеціалізується на переправленні в Україну посилок та грошових переказів, крім того, він утримує невелику мережу супермаркетів. Загалом річний оборот його фірми сягає 100 мільйонів євро. За словами українського підприємця, такого успіху йому не вдалося б досягти, якби він не вивчив вже в Португалії мову цієї країни.
Варто зауважити, що самі іспанці та португальці не бояться притоку заробітчан із Східної Європи, оскільки їхні країни нині переживають економічне піднесення і потребують додаткових робочих рук. Руі Маркеш:
”Це перетворилося на своєрідне модне явище. Португальцям подобаються східні європейці, які, як правило, мають високу кваліфікацію, є старанними і дисциплінованими.”
Але й тут не обійшлося без проблем. Оскільки чимало українців прибули до Португалії нелегально, багатьом з них довелося відчути на собі тиск з боку мафіозних структур. Найкращий метод боротьби з таким явищем – це легалізація статусу заробітчан, переконаний Василь Шайтанюк. І ще з однією проблемою доводиться мати справу українцям у Португалії. Останнім часом у цій країні спостерігається сповільнення розвитку будівельного сектору, в якому зайнято чимало заробітчан із Східної Європи. Для окремих українців безробіття означає повну втрату засобів для існування, наголосив комісар Руі Маркеш:
”Імміграція зі Східної Європи є для Португалії новим явищем. Східні європейці, як правило, не можуть у разі проблем покластися на родинні зв”язки, оскільки всі їхні родичі залишилися на батьківщині. Зовсім по-іншому, виглядають справи у африканців, які вже давно осіли в Португалії, перенісши сюди традиції дуже тісних родинних зв”язків. Оскільки таких традицій у східноєвропейських іммігрантів немає, серед них можна зустріти справді екстремальні випадки, коли люди стають безпритульними. Це дуже жахлива ситуація.”
Не дивно, що приблизно третина із 180 тисяч нелегальних заробітчан із Східної Європи, які 2001-го року легалізували свій статус, тим часом знову повернулася на батьківщину. Як стверджують експерти, також переважна більшість українців не залишається в Португалії довше, ніж на кілька років. Незважаючи на позитивні ефекти імміграції для цієї країни, комісар Руі Маркеш радить місцевій владі все ж таки узгоджувати кількість заробітчан з реальною потребою на ринку праці.
Елізабет Кадот, Володимир Медяний