Поразка чеченської політики Путіна

Німецькі газети продовжують обговорювати події на Північному Кавказі, де минулої неділи в результаті теракту загинув промосковський президент республіки Ахмед Кадиров. У зв”язку з цим видання ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ робить критичний підсумок політики російського президента Володимира Путіна в цьому регіоні:

Після десяти років насильства багато чеченців прагнуть помсти, а більшість просто намагається вижити. Небезпеку для життя становлять російські збройні сили, але дедалі більше й чеченські фанатики, які вже давно не гребують убивством своїх же. Одним з різновидів виживання став перехід на бік ”промосковського” війська Рамзана Кадирова, сина загиблого президента. Але при цьому не обов”язково міняти свої погляди. Розбіжності між учасниками чеченського конфлікту давно стерлися, -

констатує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ. Далі газета пише:

Москва показала світу, як не треба боротися з тероризмом. Своїми діями вона щодня поповнює лави фанатиків. Її гасло про боротьбу з ісламськими терористами стало пророцтвом, яке збулося. Росія опинилася в чеченському глухому куті й терміново потребує допомоги. Цей конфлікт – не внутрішня справа. Європейський союз не може ставитися до нього як до другорядної події. Інакше Кавказ перетвориться на діжку з порохом. А російська політика, отруєна війною в Чечні, і надалі рухатиметься авторитарним курсом, - попереджає ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Видання ГАНДЕЛЬСБЛАТТ критично ставиться до посилення позицій сина Кадирова – Рамзана, який після смерті батька став першим заступником глави уряду Чечні:

Путіну потрібен поміркований чеченець, який би взяв долю своєї батьківщини у власні руки, сприяв би швидкому замиренню між чеченцями і домігся б від Кремля розширення автономних прав і зменшення військової присутності. Новий керівник Чечні повинен бути більше, ніж новою маріонеткою Москви з правом безперешкодного самозбагачення. Путіну потрібна людина, яка б сприяла замиренню, а не розколу в Чечні в стилі кадирових, - вважає ГАНДЕЛЬСБЛАТТ.

Центральною міжнародною темою в німецькій пресі залишається скандал навколо знущань американських військових над в”язнями в іракських тюрмах. РЕЙНІШЕ ПОСТ з Дюссельдорфа з цього приводу пише:

Скандал навколо знущань над іракськими військовополоненими далекий від завершення. З кожним днем з”являється більше інформації про реальні події. Це непокоїть. Немає сумніву, що з”являться нові жахливі фотографії, що зараз лежать у міністерстві оборони. Перед президентом Бушем та керівником Пентагону Рамсфелдом постає питання про їхнє оприлюднення. Це треба зробити. Чому? Тому що вони доводять, що йдеться не про поодинокі випадки, а про систему. Порушення прав людини частішали разом з тим, як зростав організований опір і його жертвами ставало більше американських солдатів... Небезпека скандалу полягає в тому, що тепер у злочинах підозрюють усіх американців і британців в Іраку. Але навіть противники Америки повинні визнати, що це безглуздо й несправделиво. 130 тисяч солдатів – це не 130 тисяч садистів. У відбудові Іраку є позитивні зрушення, але їх не видно на тлі повідомлень про тортури. Що тепер – вивести війська? Зараз це неможливо, це означатиме розпад Іраку, - переконана РЕЙНІШЕ ПОСТ.

У газеті НЮРНБЕРҐЕР ЦАЙТУНҐ читаємо:

Тепер треба, щоб стала відома вся правда. Це буде не гірше, ніж по краплі видавати інформацію громадськості аж до дня виборів. Крім того, нарешті має припинитися далека від реальності ”героїзація” солдатів армії США американською пропагандою. Арабський світ мав би до них більше довіри, якби вони не прийшли до Іраку зі своїми нахабними гаслами про демократію й права людини, - критикує НЮРНБЕРҐЕР ЦАЙТУНҐ.

На завершення – коментар ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД, яка пише про політичні наслідки скандалу в Іраку для президента Сполучених Штатів та його міністра оборони:

Рамсфелд потрібен Бушу як політичний щит. Якщо він звільнить міністра, весь вогонь критики щодо Іраку буде спрямовано безпосередньо на нього. Підтримавши Рамсфелда, Буш сподівається закрити рота критикам у власному таборі. При цьому Бушу дуже пасує, що його демократичний суперник Джон Керрі поки не наважився критикувати його через скандал із тортурами, хоча потік звинувачень зростає. Керрі розуміє, що картинки з Іраку лише на перший погляд можуть бути козирем у виборчій кампанії. Насправді спроба заробити політичний капітал на кризі може дати зворотній результат. Підозра у непатріотизмі означатиме кінець президентських амбіцій, - зауважує ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко.