Втрата

Аріеля Шарона часто порівнювали з соколом або яструбом. Його англомовна біографія названа "Воїн" (Warrior). Реакцією на його вчинки завжди були або визнання і захоплення, або відторгнення і ненависть. Для багатьох ізраїльтян він був героєм війни Судного дня. Для палестинців - одним із вбивць у таборах біженців Сабра і Шатила.

Шарон народився у 1928 році поблизу Тель-Авіва у сім'ї східноєвропейських євреїв. Його життя тісно переплелось з історією становлення Держави Ізраїль. Під час війни за незалежність у 1948 році він воював проти арабських військ у складі піхотного полку. У 1953 році Шарон створив спецзагін, відомий боротьбою з палестинськими угрупованнями. Під час війни Судного дня у 1973 році Шарон очолив бронетанкову дивізію, дії якої й визначили перемогу над Єгиптом. Утім, з арміїі йому довелось звільнитися через політичні погляди.

Від офіцера до політика

Як і багато ізраїльських політків, військову кар'єру Шарон використав для просування у політиці. Спочатку він долучився до правого табору Менахема Бегіна, якому допоміг сформувати Лікуд - парламентський блок консервативних партій. Відтак Шарон обійняв посаду міністра сільського господарства, а потім - очолив оборонне відомство.

У 1982 році Шарон був ініціатором інтервенції в Лівані на підтримку місцевих християн. Однак на очах у ізраїльської армії ліванські християни учинили різанину палестинських біженців у таборах Сабра і Шатила у Бейруті. Інцидент спричинив низку міжнародних протестів.

Без наслідків

Ізраїльська слідча комісія, що з'ясовувала обставини трагедії, визнала Шарона відповідальним за кровопролиття та наклала пожиттєву заборону на обіймання посади міністра оборони. Однак, політичній кар'єрі Шарона це не завадило. У наступні роки він навіть працював на посадах міністра закордонних справ, торгівлі та будівництва.

У 2001 році Аріель Шарон очолив уряд Ізраїлю. Після внутрішньопартійних суперечок щодо виводу ізраїльських військ із Сектора Газа у 2005 році Шарон склав повноваження прем'єра, вийшов із "Лікуда" та заснува нову партію "Кадіма" ("Уперед").

Палестинці завжди були ворогами

У своєму ставленні до палестинців Шарон здобув славу безкомпромісного воїна. Провідним девізом його політики була безпека Ізраїлю, тож створення незалежної держави Палестина завжди наражалося на його критику. Після низки інцидентів, учинених палестинськими самогубцями в Ізраїлі, Шарон визнав відповідальними за них особисто Ясира Арафата.

Без Шарона

Утім, опинившись при владі як прибічник жорстких методів, Шарон несподівано запропонував односторонній відвід ізраїльських військ з сектора Газа. Пізніше у автобіографії Шарон наголосив, що євреї та араби таки можуть співіснувати. Свій план Шарон реалізував у 2005 році, доточивши його неочікуваним виходом з "Лікуда" та створенням нової партії, яка виграла парламентські вибори у березні 2006 року. Однак - без Шарона.

4 січня 2006 року Шарона з інсультом було доставлено до лікарні. З того часу він перебував у комі. У суботу, 11 січня 2014 року, Аріель Шарон помер у віці 85 років.