”Помаранчева культура” в найвищій будівлі Європи

м, за задумом організаторів, на фоні виставки відбуватиметься справжній міні-фестиваль.

Строгому діловому стилю знаменитого банківського хмарочоса теплі барви полотен Михайла Демцю, найбільше з яких сягає майже десяти метрів у ширину, додають особливої атмосфери. Олійні полотна й акварелі цього українського художника, власне, й заслужили визнання завдяки чистим яскравим барвам, котрими буквально променяться. В останнє десятиліття Демцю – один з найвідоміших у Франції та Німеччині українських художників. Лише у ФРН на рахунку живописця – понад два десятки виставок у Франкфурті, Нюрнберзі, Гамбурзі, Аахені. Більшість з них відбулися завдяки невтомній ініціативі Катрін Герц. Славістка з Бад-Наугейму вже давно захоплюється Україною – не в останню чергу крізь призму робіт Демцю:

”Михайло Демцю став справжнім другом нашої сім”ї. Його картини дивовижні, він має велику мужність барв. Це те, чого нам часто бракує: високої школи живопису, котра інтенсивно займалася б фарбами. І він приходить сюди передовсім як абсолютний українець: зі своїм обдаруванням, своїми фарбами, своєю традицією. Він прагне це представити й передати далі німецьким студентам. Демцю завжди проводив тут і чималу просвітницьку роботу. Він розповідав про свою країну дуже скромно, але в той же час з великою гордістю. Він прагнув показати свою країну з радістю. І я вирішила спробувати йому в цьому допомогти”.

Так, ще в 2003 році зародився цей незвичний проект. Шукаючи підтримки, Катрін Герц довелося стукати не в одні двері, аж доки їх відчинила перед нею... найвища будівля Європи: допомогти зголосився ”Комерцбанк”, центральний офіс якого у Франкфурті-на-Майні сягає 299 метрів у висоту. Пані Герц вважає це доброю ознакою:

”Те, що захід відбувається у найвищій будівлі Франкфурта – дуже добрий знак. ”Гляньте-но, ось ми!” Це дуже символічно”.

Представлення української культури в цій репрезентативній будівлі відбувається значною мірою завдяки підтримці керівника департаменту Центральної та Східної Європи в ”Комерцбанку”, почесного члена Німецько-українського форуму Пера Фішера. Впродовж трьох років – з 1993 по 1996 – пан Фішер працював у Києві, в щойно відкритому представництві Commerzbank. Тоді, як розповідає фінансист, йому не раз доводилося особисто спілкуватися з Віктором Ющенком – на той час головою Національного банку України. З тих років Пер Фішер зберіг також особливу симпатію до української культури. Утім доцільність проведення сьогодні українських заходів у ”Комерцбанку” пояснює значно ширше:

”Для цього є три причини. По-перше, на нас справила велике враження творчість художника Михайла Демцю. По-друге, в Плазі – великому холлі Коммерцбанку – часто відбуваються виставки. Тут зустрічається багато людей, і саме тут – місце для мистецтва. А по-третє, ми почуваємо себе особливо зобов”язаними саме Україні. Вже майже дванадцять років у нас є представництво у Києві, ми підтримуємо інтенсивні ділові контакти з українськими банками... Цим заходом ми хочемо привернути увагу до української культури загалом. Сподіваємося на цікавий діалог. Це буде свого роду презентація України у світлі ”помаранчевої революції”. Невипадково помаранчева фарба відіграє особливу роль на полотнах Михайла Демцю. Тут актуальність та культура знаходять своє найкраще поєднання”.

Слід відзначити, що помаранчева фарба здавна домінувала в творах Михайла Демцю. Колорит більшості його полотен, здебільшого пейзажів та натюрмортів, інспірований яскравим життєрадісним українським народним мистецтвом. А скарбниця фольклору в синтезі з високим фаховим рівнем та досвідом європейського мистецтва забезпечує успіх творчих експериментів українського живописця – як на батьківщині, так і в світі. Як говорить сам художник:

”Мені ці кольори притаманні. Я їх не дуже і нав”язував до останніх подій, я завжди любив працювати в таких дзвінких тонах, це мої фарби: яскраві і бажано чисті”.

Не схильна прив´язувати колорит акції лише до недавніх ”помаранчевих” подій в Україні й Катрін Герц. ”Там, де Демцю, – там завжди революція”, - говорить славістка. Революція в кольорі і в масштабах. Найбільша з робіт – пейзаж ”Узбережжя Капштадту” – майже революційних розмірів: 10 на майже 2 з половиною метри. Поруч із дев´ятьма не менш як двометровими полотнами в експозиції, котра триватиме у Франкфурті-на-Майні до 27 червня, представлено також чотири акварелі, що сягають півтора метра в ширину. Цей вибір художника – невипадковий. Такі формати відповідають архітектонічній будові ”Комерцбанку”. А от тематиці автор приділяє меншого значення:

”У мистецтві тема відіграє не найважливішу роль. Важливо, чи є талант, чи його немає. Важливо, щоб на полотні була присутня ”жива рука”. Хоча, звісно, коли я роблю серйозні виставки, то намагаюся підготувати українські теми”.

Тому спеціально написана для експозиції в ”Комерцбанку” центральна робота має назву ”Майдан”. На її тлі у п”ятницю 8 квітня розгорнулося ціле дійство, що стало не лише прелюдією до виставки, але й вичерпною презентацією різних напрямків сучасної української культури загалом. Сидячи на яскраво-помаранчевих кріслах, виготовлених для такої нагоди однією з німецьких меблевих фірм, діалог вели львів´яни: письменниця Наталка Сняданко та германіст і перекладач Юрко Прохасько. Кожен з них по-різному бачить свою роль у цьому міні-фестивалі.

Наталка Сняданко – авторка ”Колекції пристрастей”, що не так давно стала бестселером у Польщі та незабаром має з”явитися у перекладі на книжкових прилавках ФРН, чимало сторінок у своїй книзі присвячує німецькому побуту, проте далека від його ідеалізації:

”Основна мета цього тексту загалом і мого виступу зокрема – можливість побачити стереотипні уявлення, які є в кожної людини. Можливість побачити все це збоку якраз і є можливістю позбутися стереотипів. Герой тексту, який я читатиму, – німець, котрий вперше потрапляє в Україну і переживає культурний шок. Тоді він позбувається своїх стереотипів, а люди, котрі оточують його, позбуваються власних стереотипів щодо німців. Мені здавалося, що саме такий ракурс є цікавий як для українського читача, так і для німецького”.

Германіст і перекладач Юрко Прохасько вважає, що головне тепер – не упиватися перемогами минулого, а укріплювати досягення цих перемог у майбутньому:

”На порядку денному тепер стоїть передусім праця, вже немає урочистої атмосфери святкування своєї перемоги. Я зі свого боку намагатимуся довести ту думку, що в нас уже будні. Щоб суть ”помаранчевої ревлюції”, яку ми обговорюємо нині у Франкфурті, якось реалізувати, ми повинні робити те, що робимо. Я хочу донести атмосферу вже післяреволюційних днів. А ця атмосфера є радше буденною, пов”язаною з величезною відповідальністю”.

Проте в ”Комерцбанку” панує атмосфера радше святкова. До її створення долучився серед інших ансамбль ”Контраст”, що складається з чотирьох українських музикантів, які останнім часом мешкають у Франкфурті. У супроводі як академічних, так і народних інструментів вони виконують твори світової класики та української народної музики. Схоже на те, каже Катрін Герц, що:

”Кожен, кого сягнув ”помаранчевий вогонь”, хто підхопив ”вірус Демцю”, зробив свій внесок до того, щоб тут відбувся цікавий багатогранний захід”.

Ініціативу активно підтримали генеральний консул України у Франкфурті-на-Майні Юрій Ярмілко та керівник об”єднання ”forumNET.Ukraine” Петер Гількес. Так, за словами Катрін Герц, ”із того невеликого зерна гіркоти – усвідомлення, що німці дуже мало знають про Україну, – виріс великий рух”. Організатори сподіваються, що його барвистість – не тільки на полотнах Демцю, але й у розмаїтті представлених культурних явищ – викличе велике зацікавлення серед німецької аудиторії. А помаранчевий колір стане просто активним закликом до ближчого знайомства з сучасною українською культурою.