Польща: „влада в чотирьох руках двох братів”

Причиною змін у польському уряді офіційні джерела у Варшаві називають розбіжності у поглядах на економічні питання між попереднім прем’єр-міністром Казимиром Марцинкевичем та лідером правлячої партії „Право і справедливість” Ярославом Качинським. Сам Марцинкевич конкретної причини для своєї відставки в понеділок не назвав, проте натякнув, що не останню роль у цьому зіграла недоброзичливість соратників:

„Звичайно, мені шкода йти з цієї посади. Кожна зміна є болісною. Але, водночас, зміни найчастіше трапляються для того, щоб щось поліпшити. В житті, в політиці, на роботі – завжди хтось для когось копає яму. І тоді він сам або хтось інший в неї падає”.

Варто зауважити, що останнім часом популярність Марцинкевича серед колег та народу невпинно зростала, а його кадрові рішення подекуди не зовсім задовольняли керівництво партії „Право і справедливість”. Відтак, голова партії Ярослав Качинський задоволений рішенням Марцинкевича піти у відставку:

„Це добре та шляхетне рішення, яке заслуговує не лише на вдячність, але і на найвище визнання. Я гордий тим, що цей надзвичайно талановитий політик, який має перед собою велике майбутнє в політиці, є членом моєї партії „Право і справедливість”.

Тим часом опозиція одноголосно виступає проти призначення Качинського на посаду прем’єр-міністра. Так лідер опозиційної партії „Громадянська платформа” Ян Рокіта зазначив:

„Марцинкевич відходить від виконання своїх обов’язків в кращому стилі, ніж Зідан. Це не підлягає сумнівам. Натомість стиль, в якому Марцинкевича замінить Ярослав Качинський, є поганим”.

За даними Інституту досліджень громадської думки ПБС, з Рокітою погоджуються 60 відсотків поляків, які не хочуть бачити в кріслі прем’єра брата президента. Це пов’язано з репутацією братів-близнюків, як консервативних націоналістів та правих радикалів, які скептично ставляться до ринкової економіки та Європейського союзу. Дональд Туск, лідер опозиції в польському Сеймі, зауважує, що від подібної концентрації влади в межах однієї родини не варто очікувати нічого позитивного:

„Я хотів би наголосити на тому, що сьогодні поляки слушно побоюються концентрації влади в чотирьох руках двох братів. Ми маємо справу з концентрацією влади в сімейному клані, інтенсивність якої не можна порівняти ні з чим, що існує в Європі й у цілому світі”.

Популярний в Європі колишній президент Польщі Лех Валенса нещодавно поділився своїм досвідом співпраці з братами-близнюками:

„Я їх обох знаю вже багато років. Свого часу я викинув їх з мого офісу, бо з ними не можливо було працювати. Це не мало жодного сенсу”.

Сенсу не мало й те, що Ярослав Качинський, будучи лідером партії „Право і справедливість” не очолював уряду. Як зазначає спікер парламенту Марек Юрек, головним пріоритетом польської політики має бути зміцнення влади:

„Вже впродовж багатьох місяців „Право і справедливість” критикують за те, що лідер партії не очолює уряд. За ситуації, коли опозиція піддає уряд нищівній критиці, а в авторитеті польського уряду сумніваються за кордоном, необхідно зміцнити владу. За таких умов Ярослав Качинський вирішив стати на чолі керівництва уряду, що, зрештою, відповідає очікуванням широкої громадськості”.

Кабінет має бути сформовано впродовж наступних двох тижнів. Проте вже тепер популіст Анджей Леппер, лідер селянської партії „Самооборона Республіки Польща”, що входить в урядову коаліцію, розраховує на 20 посад у новому уряді. Того самого Леппера п’ять років тому цитувала польська преса: на його думку усі національні меншини, в тому числі й єврейська, німецька та українська, можуть залишити Польщу, якщо вони чимось незадоволені. Говорить Леппер:

„Нам належать 20 посад. Ми зачекаємо ще тиждень, впродовж якого усі пости мають бути розподілені”.

До кінця тижня мусить зачекати і сам Качинський, адже лише у п’ятницю його кандидатуру буде представлено на розгляд у польському Сеймі. За прогнозами аналітиків, його прем’єрство буде затверджено більшістю центристсько-правої коаліції парламенту.