Поетапна інтеграція до ЄС – шлях для України?

Це станеться, якщо розширення відбуватиметься в тому ж темпі, що й дотепер - пише в коментарі для німецької газети Die Welt депутат Бундестагу Маттіас Вісманн:

Замість переговорів за принципом „все або нічого” в майбутньому можна було б застосовувати модель різношвидкісного й різноякісного членства. Ідеться про подальший розвиток концепції привілейованого партнерства. Уже зараз ЄС має різні ступіні інтеграції, навіть між країнами-членами є суттєві відмінності. Це і валютний союз, членами якого є лише 12 з 25 країн, і Шенгенська угода, до якої теж не всі приєдналися, -

зауважує депутат Вісманн і пропонує такий вихід:

Першим кроком нових кандидатів на вступ могло би бути приєднання до спільної зовнішньої політики та політики безпеки країн ЄС. Це означатиме поступове знайомство з механізмами ухвалення рішень у Європі. Наступним кроком могло б бути приєднання до сфери юстиції та внутрішніх справ. Членство в економічному та валютному союзі теж було б окремим етапом. Останньою фазою була б участь у спільному внутрішньому ринку. Ця концепція, можливо, була б для цікавою для Швейцарії чи Норвегії, які досі відхиляли вступ до ЄС. Так само це може бути перспективою для Туреччини чи України, а також для балканських країн, повноцінне членство яких зараз неможливе, - вважає депутат німецького Бундестагу Маттіас Вісманн.

І знову про Близький Схід. Бельгійська газета La Libre Belgique пише:

За останніми даними, на одного загиблого ізраїльтянина припадають десять ліванців. Терористи „Хезболли” становлять лише десяту частину ліванських жертв. За таких умов можна тільки погодитися з ліванцями й рештою арабів, які сприймають реакцію Ізраїлю як агресію, що „не відповідає обставинам” конфлікту і як „колективне покарання”. Сполученим Штатам не вдасться стабілізувати Близький Схід, якщо вони нададуть Ізраїлю карт-бланш, - вважає La Libre Belgique.

Італійська газета Corriere della Sera звертається до ролі Сирії:

Те, що можна умовно назвати „Операція Дамаск”, почалося зі зміни американської стратегії, яку втім ще треба детальніше вивчити. Надавши Єрусалиму час на наступ у Лівані, Вашингтон дійшов висновку, що бійців „Хезболли” не здолати лише військовою силою Ізраїлю. Якщо Дамаск надає підтримку, він же може і перекрити шляхи поповнення зброї та припасів. Але тоді Дамаск має бути якоюсь мірою залучений до стабілізації ситуації в Лівані. Тобто треба спробувати якось „прив’язати” його до процесу в Лівані, незважаючи на перервані дипломатичні відносини зі США, - пропонує Corriere della Sera.

Тему продовжує австрійська газета Kurier:

Вислів „Це - потвора, але це наша потвора” народився в часи Панамської кризи, але він актуальний і сьогодні. Ще перед війною в Перській затоці 1991 року США прагнули прихильності Дамаска, тобто його пасивності, й отримали її. Угода була вигідною для Сирії, бо вона „отримала” Ліван. Лише мільйон сирійських гастарбайтерів привіз додому немалі статки. В Лівані тепер зростає занепокоєння знову стати розмінною монетою Дамаска. Перепона на цьому шляху не така вже й велика – відмова від підтримки „Хезболли”. Але тоді Бушу доведеться перестати рекламувати Ліван як демократичну модель для Близького Сходу, - пише Kurier.

Французька газета La Croix зазначає:

Несподіваний візит Кондолізи Райс до Бейрута і заяви держсекретаря вказують на вирівнювання позиції США. Але на дамо ввести себе в оману. Ця нова чутливість до відчаю ліванців, цей заклик до „негайного” перемир’я не є початком розбіжностей у поглядах між США та Ізраїлем щодо доцільності операції в Лівані. Обидва уряди прагнуть обмеження загрози з боку „Хезболли” й звільнення ізраїльських солдатів. Але гіпотеза про те, що ракетами можна домогтися зазначеної цілі втратила силу. Тому дедалі більш вірогідною стає ідея міжнародного війська, - пише La Croix.

На завершення – коментар британського видання The Guardian:

Цивільні з обох боків лівано-ізраїльського кордону тільки й чекають на припинення безпідставних і жахливих ударів. Але перемир’я, якщо воно справді настане, навряд чи матиме практичні наслідки, якщо воно не буде тривалим. У цьому процесі варто займатися й речами, які стали причиною недавніх конфліктів. Потрібна масштабна з міжнародними гарантіями угода про безпеку, яка захистила б цивільних з обох сторін від поновлення насильства, - пропонує The Guardian.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко.