Папа в Німеччині: чужий серед своїх?

Тижневик DIE ZEIT з Гамбурга пише про візит до Німеччини папи римського Бенедикта ХVІ, який прибув до Кельна на Всесвітню зустріч католицької молоді. Це перша закордонна поїздка папи-німця і перший його візит на батьківщину, де церква переживає не кращі часи:

Отже, папа приїхав до Німеччини. Точніше, приїхав він на Всесвітню зустріч католицької молоді й лише мимохідь до Німеччини, де вона саме відбувається. В цій неповноцінній подорожі на батьківщину є щось дуже чутливе. „Я б не наважився це організувати”, - сказав папа в інтерв’ю радіо „Ватикан”. Перший закордонний візит на батьківщину – так не годиться. Бенедикта ХVІ сприймають як „німця” інакше, ніж Івана Павла ІІ сприймали як поляка. Коли в Кельні він відвідував синагогу, то він був не просто папою, а німецьким папою. Для всього світу й для історії він – німець. А що думають про це на його батьківщині? Найбільша бульварна газета Німеччини „Більд” вийшла в день його обрання з заголовком „Ми – папа римський”, але для невіруючих він був чужим, для протестантів –католиком до мозку кісток, а для самих католиків – представником Рима, що для багатьох не обіцяє нічого доброго: центризм, догми, заборони, -

пише DIE ZEIT і продовжує:

Було не тільки насторожене ставлення до нового папи в Німеччині, а й сам глава католицької церкви відчував глибоке невдоволення показним заможним християнством у насправді нерелігійній республіці. Після обрання папи заяви політиків від імені нації про честь для Німеччини та остаточний кінець повоєнного часу – все це лунало якось штучно. Така собі гордість за продукт Made in Germany, який на батьківщині ніхто не купує, але який дивним чином має сенсаційну популярність за кордоном. Щось залишилось порожнім між радістю з одного боку й прихованим невдоволенням з іншого, ця історія поки що не закінчилася, -

вважає DIE ZEIT і далі пише:

Зараз неможливо передбачити, як приймуть старого чоловіка на батьківщині. Напевне, що німці та гості Всесвітнього злету католицької молоді не побачать Великого інквізитора. У Римі кажуть, що якби дрібні служителі Ватикану й швейцарські гвардійці могли обирати папу, вони б обрали кардинала Ратцингера. Вони знають його як кардинала без помпи, який відрізнявся від пихатих церковних князів, пише DIE ZEIT.

До іншої теми. Боннський тижневик RHEINISCHER MERKUR коментує початок примусового відселення ізраїльтян з сектору Газа:

Чи це початок кінця ізраїльських поселень, чи навпаки – кінець початку? Виступаючи по ізраїльському телебаченню, Аріель Шарон оголосив, що окрім сектора Газа більше поступок не буде, великі поселення на Західному березі річки Йордан стоятимуть і далі, а Єрусалим залишається на всі часи неподіленою столицею єврейської держави... Лише в селищі Самарія чути перші краплі відлиги. Адже Ізраїль ліквідує поселення не тільки на узбережжі Середземного моря, а й на Західному березі Йордану. З одного боку, йдеться лише про кілька сотень людей, що живуть у регіоні, який не вважається стратегічним. Але заплановане на вересень відселення - це важливий сигнал того, що на всій території Палестинської автономії відбуваються зміни... Поки що і в самому Ізраїлі, і в Європі про ліквідацію чотирьох поселень на Західному березі говорять мало, -

констатує RHEINISCHER MERKUR і продовжує:

Це добре. З точки зору внутрішньої політики Шарон не може собі дозволити відкрити „другий фронт”, його партія й так стоїть на межі розколу. Власті Палестинської автономії повинні в наступні місяці довести, що вони можуть наповнити вакуум влади в секторі Газа й домовитися з „Хамасом”. Другого такого шансу в них не буде. Вперше палестинці можуть самостійно керувати окремою територією і знову використовувати їхню головну артерію – порт міста Газа. Якщо більшість ізраїльтян переконається, що, чим більше вони віддають землі, тим більше отримують безпеки, відлига триватиме, - вважає RHEINISCHER MERKUR.