1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Об'єднання авіапромів України та Росії: перший документ підписано

27 жовтня 2010 р.

Концерн "Антонов" та російська "Об'єднана авіабудівна корпорація" підписали перший документ, необхідний для створення спільного підприємства. Попри можливості, які воно відкриває для України, з'являються і зайві ризики.

https://p.dw.com/p/PqT6
За рік-півтора планується створити єдину компанію "Антонова" та ОАКФото: picture-alliance / dpa

Державний авіабудівний концерн України "Антонов" і відкрите акціонерне товариство Росії "Об'єднана авіабудівна корпорація" у середу, 27 жовтня, підписали в Києві перший документ, необхідний для створення спільного підприємства "ОАК-Антонов" до Сьомого засідання комітету з питань економічної співпраці російсько-української міждержавної комісії Путін-Азаров. Крім того, угода про співпрацю підписали ОАК, "Антонов" та російський "Зовнішекономбанк".

Плани з об'єднання українського та російського авіапромів були оприлюднені ще навесні цього року. Інтерес Москви до цього проекту президент російської Об'єднаної авіабудівної корпорації Олексій Федоров пояснив цікавістю до українських літаків Ан-140, Ан-148 та Ан-124. За словами Федорова, СП має координувати маркетинг, організацію продажів і післяпродажного обслуговування, а також підтримку коопераційних зв'язків між авіапромами двох держав.

Але головною метою він назвав "підготовку пропозицій та вироблення механізмів інтеграції ОАК і концерну "Антонов" із тим, щоб можна було реально виходити на створення єдиної компанії". Досягти цієї мети росіяни мають намір за рік-півтора, оскільки негайному об'єднанню заважає юридично-правова форма власності українських підприємств.

NO FLASH Logistik U-Bahn fährt in Flugzeug
Ан-124 - серед літаків, які найбільше цікавлять росіянФото: picture-alliance/dpa

Росіян цікавить лише КБ "Антонов" - Бадрак

Натомість українські незалежні експерти наполегливо радять українській стороні бути обережною і ретельно прорахувати свої інтереси. "У виробничих потужностях України російська сторона абсолютно не зацікавлена. В неї є свої заводи, які також не завантажені. Російську сторону цікавлять передусім можливості українського конструкторського бюро "Антонов", яке сьогодні найкраще на пострадянському просторі. Вони навіть, неофіційно визнають, що воно краще за "КБ Сухого", яке працює по військових літаках. Тому, власне, за КБ і буде боротьба",- сказав Deutsche Welle директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.



Але ще 2008 року уряд створив Державну акціонерну компанію "Антонов", до якої були залучене не лише конструкторське бюро, а й київський і харківський авіазаводи та авіаційні державні підприємства. І тепер спільне з росіянами підприємство з українського боку створює саме ця гігантська державна компанія. Бадрак порадив урядові віднайти такі механізми інтеграції з російськими партнерами, які б попередили знецінення українських виробничих потужностей і продаж їх "за ціною трамвайного квитка".

Є й більш перспективні сфери

Більш перспективним, на думку експерта, виглядає співпраця України і Росії в галузі опанування нових і розширення старих ринків продажу літаків: "Є той самий "Космотрас", який працює в космічній сфері, і Україна з Росією разом модернізують конверсійний ракетоносій "Дніпро" під комерційні пуски супутників".

Об'єднання авіапромів України та Росії є великим амбітним проектом, а його проголошення вимагає того, щоб сторони ретельно зважили взаємну зацікавленість і обрали ефективну форму співпраці, сказав в інтерв'ю Deutsche Welle директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський: "Проробка різних варіантів співпраці не обов'язково має призвести до створення спільного підприємства. Можуть бути й інші варіанти домовленостей. Ключова проблема полягає в тому, аби ці домовленості були підкріплені ресурсами".

Бураковський нагадав, що в минулому не бракувало спроб створити інтегровані фінансово-промислові групи між Україною та Росією. І навіть підписувалися відповідні міждержавні угоди. Але жодна з них не була реалізована, через високий рівень складності та відсутність матеріальних ресурсів.

Автор: Олександр Савицький
Редактор: Захар Бутирський