ОБСЄ. Право на втручання

ся чимало суперечностей. “Frankfurter Allgemeine Zeitung” зазначає:

Суперечності полягають в наступному – як можна говорити про критику організації на адресу тієї чи іншої держави, якщо ОБСЄ не може виступати від власного імені – вона навіть не є юридичною особою. Все, що робить ОБСЄ мають дозволити всі 55 її членів на основі консенсусу. Приміром, спостерігачі, які засудили президентські вибори в Росії, працювали за запрошенням російської Центральної виборчої комісії... Доходить навіть до парадоксів. Авторитарні режими, які боряться з опозицією усіма методами, дозволяють розташовувати у себе в країнах місії ОБСЄ, завданням яких є підпримання основ громадянського суспільства, незалежних ЗМІ та правових відносин.

Пише “Frankfurter Allgemeine Zeitung” і веде далі:

Для можновладців – це певний ризик. Навіть, якщо усе станеться не так, як в Україні та Киргизстані, де викриття спостерігачами ОБСЄ маніпуляцій під час виборів, сприяло поваленню режимів. Вкрай неймовірно, що без місії ОБСЄ у Білорусі на одинадцятий рік правління диктатора Лукашенки, все ще існували б опозиційні партії, незалежні організації і залишки вільної преси, котрі у будь-який момент можуть стати тим ядром, яке координуватиме рух проти режиму.

Втім, деякі країни навчилися, як зробити співпрацю з ОБСЄ цілком безпечною. “Frankfurter Allgemeine Zeitung” продовжує:

Москва може собі дозволити витрати та вигоди ОБСЄ скроїти за власним бажанням. У 2002му Росія припинила діяльність так званої групи підтримки в Чечні. Наприкінці минулого року Кремль навів іще один приклад свого специфічного ставлення, коли не погодився у одному важливому пункті на подовження мандату ОБСЄ у Грузії і це не зважаючи на думку Тбілісі. Загрозливо пограв Кремль м”язами, і під час блокування бюджету ОБСЄ, що тривало до кінця травня.

Газета “Tages Anzeiger” з Швейцарії приділяє значну увагу ролі держав Західної Європи у ОБСЄ:

Уряди країн Заходу перевантажують ОБСЄ завданнями, для яких вона ще не є достатньо дорослою. Окрім зміцнення демократичних принципів, підвищення кваліфікації поліції та суддей та спостеріганням за виборми, організація має охороняти кордони, боротися зі світовим тероризмом, торгівлею людьми та корупцією. Для цього немає ані достатньо грошей, ані співробітників з відповідною освітою, лише – бажання країн-членів організації. З Чечні місію ОБСЄ росіяни вижили, в Узбекистані їй не вдалося запобігти політичній розправі над опозицією, добре, що провести розслідування дозволили. У Туркменістані співробітники організації змушені мовчати про злочини диктатури.

Далі газета “Tages Anzeiger” робить такий висновок:

Місії ОБСЄ безсилі. Оскільки вони залежать від доброї волі країни, що їх приймає, та від рішення ради послів. Вони мають залишатися дипломатичними, їм не дозволено називати злочинців своїми іменами. Таким чином замість фактів, нам пропонують пропаганду організації. Тож в прес-релізах кожну міні-конференцію називають “важливим кроком на шляху до демократії”.

Що ж до можливих реформ, які потрібно провести в ОБСЄ, “Tages Anzeiger” висловлює таку думку:

У плані реформ запропоновано посилити роль Генерального секретаря, щоб він, так само, як і Кофі Аннан в ООН, мав більше простору для прийняття рішень і менше зважав на раду послів. Але проблему недовіри між Сходом та Заходом за допомогою цього вирішити не вдасться. Клімат нині настільки отруєний, що конструктивне рішення навряд чи є можливим. Якщо тільки ОБСЄ не перетвориться знову на те, чим раніше була, а саме: колом дипломатів, які боряться з кризами за допомогою спільних резолюцій.

Огляд преси підготувала Тетяна Карпенко