Німці пропонують свою систему попередження

На конференції із запобігання наслідкам природних катастроф у японському місті Кобе координатор Організації Об"єднаних Націй з допомоги потерпілим від катастрофи Ян Еґеланд сформулював цілі світової спільноти на наступне десятиріччя:

Усі країни, яким загрожує катастрофа, повинні розробити плани мінімізації наслідків катастроф та розбудови систем раннього попередження про них.

З тих грошей, які виділені на допомогу країнам, що потерпіли від цунамі 26 грудня минулого року, варто щонайменше 10 відсотків інвестувати у зменшення ризиків від таких стихійних лих, наголосив Еґеланд.

Останніми тижнями численні країни оголосили про заходи, щоб не допустити повторення грудневої катастрофи в Південно-Східній Азії. Сполучені Штати Америки та Японія мають намір якомога швидше розпочати попереджати про цунамі в Індійському океані - до тих пір, аж поки там не буде створена своя система сповіщення. Японія хоче надавати для цього дані із своїх супутників. Франція висловила намір віддати для створення глобального центру попередження про цунамі один із своїх островів.

Німеччина в свою чергу оголосила, що готова за 45 мільйонів євро, які вона сама ж і заплатить, побудувати в Індійському океані новітню систему раннього попередження. З цього приводу федеральний міністр з питань досліджень Едельґард Бульман зазначила:

У нас є - основані на супутниковій техніці, техніці вимірювань, а також відповідних комп"ютерних програмах - дуже широкі можливості, і вони можуть і повинні бути використані в усьому світі. До цього треба додати розбудову інфраструктури попередження на місцях, щоб повідомлення про загрозу вчасно отримувала кожна людина.

Як відомо, цунамі Німеччині загрожують значно менше, ніж, приміром, Японії, яка розташована в дуже небезпечному регіоні землетрусів. Для них попередження про катастрофи - не наукова, а життєва проблема. Тому саме японці вважаються фахівцями в цій галузі. Їхня система попередження може видати сигнал про цунамі впродовж чотирьох хвилин.

Як же функціонує японська система раннього сповіщення?

У великій залі ліворуч сидять фахівці з проблем землетрусів, праворуч - спеціалісти-вулканологи. Посередині три велетенських екрани. 300 датчиків на території самої Японії та 80 датчиків на морському дні реєструють навіть щонайменший землетрус і в реальному часі, тобто без затримки, передають ці дані в японський центр метеорології, який розташований в одному з хмарочосів у Токіо. Тут упродовж часток секунди комп"ютери вираховують, чи може цей землетрус викликати цунамі. Електронно-обчислювальна машина співставляє передану інформацію із 100 тисячами даних про інші землетруси, які зберігаються в її пам"яті. Одне із завдань - не передати сигнал тривоги тоді, коли реальної небезпеки нема. Адже відомо, що якщо люди раз і два зірвалися з місць за тривогою, а цунамі не було, то вже втретє важко буде змусити їх шукати схованку навіть у випадку реальної загрози.

Якщо ж комп"ютер очікує цунамі, то система автоматично інформує по радіо, через супутники і лінії зв"язку державні та комунальні органи, а також рятувальні служби. Коммп"ютер вираховує швидкість хвилі, місце і час, де її треба очікувати. На берегах вмикаються сирени, люди за наперед наміченими планами втікають подалі від берега або ж ховаються у бетонні бункери чи за спеціальні захисні стіни.

Оскільки в Японії дослідженнями цунамі й можливостями раннього попередження займаються вже багато десятків років, то фахівці тут були дещо здивовані тим, як Німеччина рекламує свою наймодернішу систему, яка досі існує лише в кресленнях. Німецькі датчики й морські буї, можливо, й дають можливість попередити про цунамі, вважають, приміром, японські експерти, але наскільки надійні ці попередження, якщо розробники не мають досвіду роботи з землетрусами та цунамі?

90 відсотків усіх цунамі трапляються в Тихому океані, де Японія та США витратили кілька десятиріч для створення системи раннього попередження, яка може правильно оцінити інформацію. Але навіть там три з чотирьох попереджень про цунамі не справджуються. Тому жителі прибережних регіонів з великою недовірою ставляться до сигналів тривоги і реагують відповідно.

Федеральний міністр Едельґард Бульман, знає, звичайно, про скепсис щодо системи, розробленої в Німеччині, і все ж закликає до міжнародної співпраці:

Ми зробили пропозицію світовій спільноті. Нині не йдеться про те, хто і яку систему створює, а про те, що всі знання, вміння, всі ресурси, які в нас є, покласти на вівтар співпраці. Щоб таким чином якнайшвидше досягти успіху.

Але, як вважають спеціалісти, попереджати про цунамі, принаймні в США та Японії, вже навчилися впродовж лічених хвилин. Значно більшою проблемою є те, що в прибережних селах бідних країн, приміром, в Індії чи Індонезії, часто немає струму і лише подекуди є телефон. Багато дітей тут не вміють читати і писати. Як можна думати, що вони всерйоз готуватимуться до цунамі, які, до того ж, трапляються досить рідко?