Німеччина – це...

Загалом на конкурс, який „Німецька хвиля” проводить з нагоди Чемпіонату світу з футболу, ми отримали особливо багато листів. Ми очікували такого напливу, бо головний приз – подорож до ФРН. Більшість з вас пише про позитивні асоціації, часто згадують німецьких літераторів Гете, Шіллера та композиторів, наприклад, Бетховена.

На тлі величезної кількості теплих слів, один лист був сповнений критики. Його написав Микола Лозанов з Миколаївської області:

Найперше, що вражає мене, - це сама радіостанція „Німецька хвиля” та ті, хто стоять за нею з цим запитанням. Адже відповіді даватимуть в основному ті люди, які не були у ФРН, але хотіли б виграти головний приз... Бо ті, хто був у ФРН як турист чи у відрядженні, навряд чи захочуть бути учасником конкурсу, „цінним призом” якого будуть поношена майка чи гетри зірки німецького футболу Беккенбауера чи Нетцера. Бо головний приз, на мою думку, вже давно має свого володаря: не той економічний стан зараз у ФРН, щоб щось дарувати цінне... Та навіть, якщо приз дістанеться мені, де взяти 500 доларів, щоб дати хабара на закордонний паспорт? Де взяти гроші на візу й на дорогу до Києва? На пенсію не розженешся...

Пише у своєму листі пан Лозанов і далі зазначає:

...У людей, які пережили війну та її наслідки, залишилися в пам’яті голод, холод і розруха... А чи варті ті жахливі роки в’язнів концтаборів тих грошенят, які виплатили ФРН і Австрія. А як виплатити ( і чи можливо) тим, зі шкіри яких робили сумочки, а з кісток - борошно­? Я і такі, як я, пам’ятаємо, хоч німцям це і неприємно... А „Німецька хвиля” зараз лицемірно за поношені майки чи гетри хоче, щоб ми це забули.

Шановний пане Лозанов! По-перше, щодо конкурсу. Запевняємо, що жодних поношених речей німецьких футболістів ми не розігруємо. Всі цінні призи – нові-новісінькі, наприклад, оригінальні футбольні м’ячі. Щодо браку грошей на візу й таке інше, то „Німецька хвиля”, як сторона, що запрошує, звичайно, візьме левову частку витрат на себе.

Але головне – ми жодним чином не прагнемо, щоб Ви чи інші наші слухачі щось забули, тим більше таку жахливу річ, як війна. Навпаки, якщо Ви уважно слухаєте наші передачі, то не раз чули матеріали на цю болючу тему. Ви не єдиний, хто написав нам, що пов’язує з Німеччиною часи війни. Але повірте, майже всі згадували не стільки злочини фашистів, скільки якісь епізоди, в яких німці проявили себе з іншого боку. Ось два приклади. Георгій Петров з Харківської області написав нам таке:

Покійна бабуся пригадувала випадок часів окупації. У нашій хаті квартирували німецькі солдати. У сусідній кімнаті вони добряче випивали, один за одним солдати вистрибували надвір, щоб кинути гранату в бетонований басейн для дощової води. Перелякана бабуся таки вирішила поскаржитися офіцеру. Той ускочив у кімнату, лише кинув коротко „Weg” (геть!), і солдатів наче вітром здуло.

У листі Геннадія Майнгарта з Котовська Одеської області читаємо:

У нашої знайомої під час війни на квартирі жив німецький лікар. У Котовську був німецький госпіталь. Вона розповідала, що він багатьох лікував безплатно, був добрим, допомагав, діставав їм харчі.

На завершення – цитата з листа Сергія Івановича Димченка із Запоріжжя. Він написав на наш конкурс, хоча і був у Німеччині:

Велика історія, велика держава, давні традиції... Напевно, звідти походять повага, ввічливість у спілкуванні німців між собою та з невідомими іноземцями. Принаймні, таке я відчув на собі за короткий час перебування в Німеччині. Пригадую випадок: стою на перехресті, під’їжджає авто, в якому немолода жінка перехиляється через вільне місце і щиро мені посміхається. Як кажуть, дрібниця, але приємно, і запам’яталося надовго.

На цьому все, пишіть тепер уже відповіді на новий конкурс. Адреса:

НІМЕЦЬКА ХВИЛЯ

Вул. Богдана Хмельницького, 25

01901 Київ