Німеччина в пошуках нового уряду

Міжнародна преса продовжує аналізувати дострокові парламентські вибори в Німеччині, в результаті яких виникла патова ситуація. Найбільше голосів набрав опозиційний блок консервативних партій ХДС/ХСС, але для формування уряду він змушений шукати партнерів по коаліції. Почнемо з коментарів у німецькій пресі. Neue Osnabrücker Zeitung пише про спроби канцлера Ґергарда Шредера, Соціал-демократична партія якого програла вибори, залишитися в кріслі голови уряду:

Попри всю повагу до його титанічних зусиль в останні тижні перед виборами, зараз Ґергард Шредер втратив почуття міри. Фактом залишається те, що очолювана ним коаліція втратила більшість і соціал-демократи матимуть у новому Бундестазі лише другу за чисельністю фракцію. Тому в них немає жодного приводу претендувати на політичне лідерство, - переконана Neue Osnabrücker Zeitung.

Stuttgarter Zeitung пише про лідера ХДС Анґелу Меркель, яка сподівається очолити коаліційний уряд:

Тепер Меркель має довести своїй партії, що вона справді може бути канцлером. Що її кар’єра на чолі уряду не завершиться, так і не почавшись. Якщо Меркель це не вдасться, у лавах консерваторів почнеться глибока криза, а соціал-демократи... матимуть кращі стартові позиції на наступних виборах, - припускає Stuttgarter Zeitung.

Süddeutsche Zeitung з Мюнхена теж звертається до постаті Меркель:

Анґела Меркель переможно програла не тому, що вона - жінка, походить зі Східної Німеччини та мало посміхається. Більшість німців просто не вірять, що вона з її переконаннями та соратниками може вести країну до кращих часів на посаді федерального канцлера. Вона програла єдиний справжній вотум про довіру, - зауважує Süddeutsche Zeitung.

А ось як оцінюють німецькі вибори в інших європейських країнах. Італійська газета La Repubblica з Рима іронічно зазначає:

„Велика Німеччина” ще не вирішила, що вона робитиме, „коли виросте”. Патова ситуація після виборів віддзеркалює невпевненість країни, що не має конкретного плану. Як тут не згадати категоричний вирок генерала Шарля де Голля, який сказав про сусідів по той бік Рейну: це народ, а не нація. Звичайно, йдеться про найчисельніший народ у Європі, що має економіку глобальних масштабів і культурну спадщину, якій можна позаздрити. Але він не спроможний перейти межу, що відділяє позицію економічної потуги від геополітичного впливу, не спроможний зробити крок від тяжкого пошуку власної ідентичності до зрілої самовпевненості. Отже, цій країні бракує лідерських якостей, - вважає La Repubblica.

У Швеції газета Dagens Nyheter зі Стокгольма коментує:

Загартований у виборчих кампаніях боєць Ґергард Шредер переміг занадто прямолінійну й менш красномовну Анґелу Меркель. Але виборці перемогли їх обох. Німеччина тепер стала на шлях деяких інших країн у Європі. Виборці відходять від великих центристських партій і голосують за малі політичні утворення... Цей феномен не можна оцінити однозначно. Можна вважати його проявом „розкоші”. Справа в тому, що європейські країни ведуть відносно спокійне життя, і тому виборці дарують свої голоси більш-менш одіозним альтернативам. Але можливо, насправді йдеться про втрату довіри до партійної системи, - пише Dagens Nyheter.

Датська газета Politiken з Копенгагена прогнозує:

Багато що вказує на те, що наступний уряд Німеччини буде так званою „великою коаліцією”. З політичної точки зору, така коаліція може продовжувати і розбудовувати політику реформ, яку канцлер Шредер почав два роки тому й не довів до кінця... Соціал-демократи могли б дещо заспокоїти тих, хто хоч і прагне реформ, але зі зрозумілих причин їх побоюється. „Велика коаліція” виведе Німеччину з паралізованого стану, який загрожує всім спробам реформ, - вважає Politiken.

На завершення - коментар британського економічного видання Financial Times з Лондона:

Центральні теми майбутнього коаліційного уряду, яким би він не був, відомі: зниження рівня безробіття, підвищення темпів економічного зростання, зменшення дефіциту бюджету, реформа податкової системи, ринку праці, пенсійного забезпечення та системи охорони здоров’я... Відмінності між соціал-демократами й консерваторами в зовнішній політиці, наприклад, у питанні вступу Туреччини до ЄС чи ставленні до війни в Іраку й відносинах з США - це вже другорядні речі. Головне - це знову дати поштовх економіці. І це стосується не тільки Німеччини, а й решти ЄС, - зауважує Financial Times.