Німецькі експерти коментують результати президентських виборів в Україні

Пане Пфлуґ, як повідомляє Комітет виборців України, особливих порушень під час голосування не помічено. Згідно з попередніми даними, веде лідер ”Нашої України” Віктор Ющенко. Чи можна, на вашу думку, говорити про перемогу демократії в Україні?

ПФЛУҐ: Так. Принаймні в своїх перших інтерв”ю після голосування Віктор Ющенко сказав, що все свідчить про те, що відбулися справді демократичні вибори. На мою думку, в порівнянні з тим, що трапилося під час другого туру голосування, тепер можна говорити про перемогу демократії.

Масові протести в Україні стали несподіванкою для багатьох, у тому числі й для самих українців. А як ці події сприйняли в Німеччині?

ПФЛУҐ: Ці події продемонстрували також німцям, що в Україні в минулі роки виникло дуже потужне громадянське суспільство, потужний демократичний рух. Я думаю, що це стало несподіванкою також для деяких радників Путіна. Я особисто цими днями побував у Києві і мені вдалося поговорити з багатьма людьми і я був вражений цим демократичним рухом.

Жителі України, принаймні люди, які вийшли на вулиці і домоглися демократичних виборів, чітко продемонстрували, де вони бачать своє майбутнє. Чи не настала тепер черга Європейського союзу нарешті заявити про перспективи членства України в ЄС?

ПФЛУҐ: Це саме те про, що нам вже неодноразово говорили в Україні. І мені здається, це абсолютно правильно. В минулому Європейський союз приділяв Україні занадто мало уваги або мовчки погоджувався з тим, що Україна належить до зони впливу Росії. Така позиція була неправильною. Тепер західні європейці мають зробити рішучіші кроки на зустріч українцям. Тут я маю на увазі привілейоване партнерство. Я думаю, що зараз неправильно говорити про початок переговорів щодо вступу Україні до ЄС. З іншого боку, не слід забувати, що Україна залишається залежною від російських енергоносіїв. Тому сподіваюсь, що Ющенко проводитиме відкритішу політику відносно ЄС, але водночас намагатиметься зберегти хороші відносини з Росією.

Коли йдеться про привілейоване партнерство з ЄС, що розуміють під цим поняттям?

ПФЛУҐ: Митний союз, співпраця в сфері внутрішньої та зовнішньої безпеки, спрощення візового режиму, наукова співпраця, молодіжний обмін на кшталт того, що сьогодні відбувається між Німеччиною та Францією. Все це можливо також і з Україною.

Чи вже ведеться в Німеччині дискусія про те, як посилити підтримку Україну на її шляху до демократії?

ПФЛУҐ: Я думаю, що події останнього тижня зробили великий внесок у розвиток такої дискусії. Впродовж останніх тижнів питання підтримки України ми порушували і в комісії Бундестаґу з питань зовнішньої політики, і в різних робочих гурпах. Йдеться про посилення контактів з Україною, про проведення регулярних двосторонніх консультацій, про налагодження тісінішою співпраці в найрізноманітніших сферах, про які я вже говорив.”

Кандидат від влади Віктор Янукович вже встиг заявити, що має намір створити жорстку опозицію. Німецькі політики продовжуватимуть свою традицію і підтримуватимуть контакти також з представниками опозиції, які раніше були при владі?

ПФЛУҐ: Звичайно. Якщо в Україні буде створено демократичну опозицію, то ми підтримуватимемо контакти також з демократичною опозицією. Але спочатку ми хотіли б уважно вивчити, як працює ця опозиція, хто за нею стоїть, які методи в своїй роботі використовують її представники. Це для нас найважливіші передумови. Медведчук, наприклад, постійно стверджує, що він соціал-демократ. Однак німецькі соціал-демократи досі не визнали, що він стоїть саме на таких позиціях. Отже, треба дуже уважно придивитися до того, хто є хто. Співпраця з олігархами може бути дещо проблематичною. З іншого боку, треба визнати, що останніми роками, дехто з них спробував так би мовити натягти на себе демократичний одяг, видаючи себе за прихильника ринкової економіки. Чесно кажучи, тут не так вже легко розібратися. Але ми принципово не матимемо контакти з тими, хто в Україні намагався відстоювати свої претензії на владу за допомогою сили.”

Прокоментувати останні події в Україні нам погодився і політолог з Берліну Александер Отт.

Багато опонентів Віктора Ющенка висловлюювали занепокоєння, що у разі його перемоги може виникнути загрозу територіальної цілісності України. Наскільки, на Вашу думку, ці загрози виправдані?

ОТТ: Те, що Україна нині є поділеною на схід і захід ми особливо яскраво побачили під час політичної кризи, що виникла після друготуру виборів. Поділена не лише країна, а й люди і політичні еліти. І цей поділ стане важким спадком для майбутнього президента, котрим, згідно з попередніми результатаи виборів, має стати Віктор Ющенко. Він породив у людях великі очікуання, водночас він має перед собою велитенську проблему, адже йому доведеться вдаватися до непопулярних кроків, поводити радикальні реформи.

Серед можливих рецептів утримання єдності України подавався варіант федерального устроюю в державі. Як би ви оцінили цю можливість?

ОТТ: Я не думаю, що Україну варто перебудовувати за тим федеративним принципом, який нині чинний у Росії. Однак Києву треба буде серйозно попрацювати в напрямку децентралізації влади. Наприклад, запровадити виборити губернаторів на противагу нинішньому призначенню президентом. Це вже б допомогло збудувати певну демократичну базу. Але поділ України на регіони, провінції чи республіки я не вважаю доцільним. Безумовно в регіонах України є багато відмінностей: культурних, релігійних, економічних, політичних. Деякий час нам здавалося, що Леонідові Кучмі вдалося подолати ці відмінності й об»єднати країну. Але політична криза в Україні продемонструвала, що це була лище ілюзія. Країні доведеться ще пережити довгий процес загоєння ран. Поки різні регіони знайдуть між собою спільні точки дотику.

То, на Вашу думку, Україна все ж повинна залишатися унітарною державою?

ОТТ: Я думаю, так. Федералізація держави не принесе їй користі. Вона лише призведе до сепаратистських рухів, до розростання проблеми в майбутньому. Я думаю, що як унітарна держава Україна краще впорається зі своїми проблемами.

Певний розкол у політичних настрях українців пов»язаний великою мірою із визначенням зовнішньополітичних векторів. Й у пешу чергу – з україно-російськими відносинами. Як на Вашу думку повинен діяти Ющенко, щоб не допустити охолодження взаємин Києва з Москвою?

ОТТ: Ющенко волею-неволею буде змушений підтримуати добрі відносини з Москвою. І в цьому питанні йому доведеться йтти на певні компроміси, що може розчарувати частину його прихильників. Україна дуже сильно залежить від російських енергоносіїв, від співпраці з російськими економічними партнерами в галузі озброєння, машинобудування тощо. Тобто, мудрий керівник в жодному випадку не може допустити, щоб відносини з Росією погіршувалися. І навіть намагання України інтегруватися в Європу матимуть сенс лише за добрих стосунків з Москвою. Україні доведеться шукати компромісу між Роосією та ЄС.

Як виглядають шанси України інтегруватися в Євросоюз нині, після «помаранчевої революції» та обрання президентом Ющенка

ОТТ: Європейські політики не мають єдиної думки щодо цього. Більшість вважає, що Україна поки що стоїть досить далеко від Європейського Союзу. Вона повинна пройти довгий шлях, повинні минути роки, поки Україна Наблизиться до членства в ЄС. Але є, наприклад, асоційоване членство. Україна могла б вже незабаром підписати з Брюсселем договір про асоціацію. І це досить реальне завдання. Адже після «помаранчевої революції» погляд європеських політиків на Україну радикально змінився. Раніше вона виглядала з Брюсселя чи Стразбурга досить непривабливою. Раніше коли вони й дивилися на схід, то бачили лише Росію. Тепер вже Україна пербуває у фокусі уваги. І якщо країна проведе потрібні економічні реформи, буде дотримуватиися демократичних принципів, тоді вона має дужже добрі шанси зблизиттися з Європейським Союзом. Тобто нині можна говрити лише про поступове наближення України до ЄС.

Від деяких німецьких політологів я чув думку, що Україна з президентом Ющенком зможе стати добрим мостом між Заходом та Росією. Чи ви теж погоджуєтеся з цим?

ОТТ: Мостом? Можливо й так. Адже Україна, напевно, краще може зрозуміти російські турботи та побоювання. І тому вона може виконувати роль посередника між Росією та Заходом. Утім, я думаю, що Росія намагатиметься діяти без будь-яких помічників, щоб матии безпосередній контакт з Європою. І я не впевнений, що Росія буде готовою до того, щоб трактувати Україну як міст.

Любомир Петренко, Володимир Медяний