Німецькі вчителі вимагають закрити „школи для невдах”
2 квітня 2006 р.
Місцева влада протягом багатьох місяців ігнорувала проблеми цього навчального закладу, понад вісімдесят відсотків учнів якого - діти мігрантів. Соціальні служби і поліція прокинулися лише тоді, коли звернення колективу школи оприлюднила місцева преса.
Коли юрби журналістів завітали сюди, аби ознайомитися із ситуацією, вони були шоковані: учні відкривають двері кабінетів ногами, під час занять сидять на підвіконнях, лаються і б’ються, ламають все, що попадеться під руку і жбурляють у вчителів. Викладачі постійно мають при собі мобільний телефон, аби могти вчасно покликати на допомогу. Та й самим журналістам було непереливки: незваних гостей учні при вході закидали камінням.
Тепер, коли під боком озброєні гумовими кийками охоронці порядку, вчителям трохи спокійніше. Однак у своєму листі, оприлюдненому у пресі, вони вимагали не захисту. Зневірені вчителі просили закрити їхню школу і створити на її місці спеціальну школу нового зразка, в якій було би створено умови для інтеграції дітей мігрантів. На такий крок місцева влада не наважилася. Вчителі у розпачі, адже сама присутність поліцейських не вирішить соціальної проблеми. Нині цілком очевидно, що на межі вибуху ситуація в багатьох школах у подібних емігрантських районах. На думку бургомістра району Нойкельн Гайнца Бушковськи, ескалація насильства в таких школах є лише питанням часу. Основну проблему бургомістр вбачає у культурній самоізоляції дітей з арабських сімей:
„У цих районах постає проблема, що частина молодих людей виростає у системі цінностей, яка докорінно відрізняється від нашої. Вони просто нічого не знають про наші цінності, вдома їх цього не вчать. У сім’ї їх виховують у традиціях і ритуалах того регіону, звідки походять їхні батьки. Але ж ці діти виростають в інших реаліях, в реаліях великого міста. Вони не сприймають цінностей батьків, але інших цінностей і цілей середовище їм не дає. В цій суперечливій ситуації все зводиться до того, що діти зрештою сприймають лише „цінності вулиці”. А на вулиці панує закон: хто сильніший, той і правий”
Освітяни і політики розуміють: треба терміново щось міняти у німецькій системі освіти, яка за нинішніх умов не дає можливості вдало інтегрувати дітей мігрантів. Річ у тім, що німецька система освіти диференційована: починаючи з четвертого - п’ятого класів, після закінчення початкової школи діти продовжують навчання нарізно, залежно від успішності. На середньому рівні є чотири види шкіл: Гімназія – це школа, де можуть навчатися лише найбільш успішні учні. В Realschule – реальному училищі навчаються діти, які в майбутньому, як правило, не прагнуть вищої освіти, натомість орієнтовані на здобуття професії. Найнижчий ступінь – це Hauptschule - повна народна школа старшого ступеня. Тут навчаються найменш успішні учні, які не змогли або не схотіли потрапити до інших типів шкіл. Саме тут, як правило, опиняються діти мігрантів, які вчасно так і не змогли вивчити німецьку мову. Існує також експериментальний „змішаний” тип школи Gesamtschule. Тут є різні класи – від більш сильних до слабших. Нині викладачі Hauptschule, найслабших „проблемних” шкіл, закликають скасувати цей тип навчальних закладів, натомість збільшити кількість саме „змішаних” шкіл. Петер Сінрам із профспілки вчителів Берліна поділяє такий погляд на проблему:
„На перспективу постає питання: що ж нам робити з цими найслабшими школами? Вони нині скотилися до того, що в них збирають всіх, хто не потрібний іншим школам. Тут в єдиному колективі виростають діти, в яких немає перспектив, немає шансів – „лузери” нашого суспільства. Допоки ці діти лишатимуться ізольовані, залишені самі собі, у нас не буде шансів взяти ситуацію під контроль”, - нарікає Петер Сінрам.
Освітянам з такими проблемами самотужки не впоратись. Німецька середня освіта потребує реформ, які зламали би порочну ізоляцію, що в ній опинилися діти із сімей мігрантів, а також із соціально неблагополучних сімей. Вчителі школи у берлінському районі Нойкельн наважилися представити ці проблеми на суд суспільства. Вони, як і тисячі інших педагогів у „проблемних” школах, сподіваються на зміни. Наразі політики не готові до кардинальних дій і лише відправляють до шкіл поліцейських із кийками. Однак суспільна дискусія набирає обертів і вже скоро місцева влада муситиме діяти.