Нудний фінал нудної коаліціади

„Наша Україна”, як заявив у середу її уповноважений на коаліційних переговорах Роман Безсмертний, рекомендуватиме своїм представникам в уряді піти у відставку. З лав Партії регіонів та Соціалістичної партії лунають заклики дати „широкій коаліції” останній шанс, вкотре залучивши до перемовин президента. Втім, на думку Ральфа Ваксмута, заява Безсмертного вже узгоджена з Ющенком, отже глава держави більше не втручатиметься у переговорний процес між парламентськими фракціями. Підготовкою до протистояння з Кабінетом міністрів можна вважати і кадрове посилення президентського секретаріату, припускає німецький експерт:

„Для уряду настають важкі часи. Команда Януковича опинилася під неабияким тиском. Особливо сутужно їм буде тоді, коли йтиметься про вирішення важливих питань, приміром, про ухвалення бюджету або забезпечення енергопостачання за прийнятними цінами. Це дуже непрості питання, а без участі „Нашої України” вирішувати їх буде вдвічі складніше. В такій ситуації дострокові вибори не видаються мені таким вже неймовірним сценарієм”, - зазначає Ральф Ваксмут.

Водночас представник німецького політичного фонду вважає, що формування уряду без участі Партії регіонів у найближчому майбутньому не є неможливим. Тому коаліцію з „регіоналами” „Нашій Україні” треба було формувати одразу після виборів, вважає Ральф Ваксмут:

„Наша Україна” сама собі влаштувала цю складну політичну дилему. Все було би значно простіше, якби у липні вони пристали на пропозицію Партії регіонів і створили би коаліційний уряд на чолі із Юрієм Єхануровим. І що із цього вийшло? Регіони взяли собі у партнери комуністів.

Нерозумною Ваксмут називає і позицію Партії регіонів. Обравши партнерами комуністів замість „Нашої України”, Віктор Янукович фактично відмовився від політичної стабільності, яку сам же завжди і пропагував:

„Незрозуміло, чому Партія регіонів не захотіла або не змогла викинути із коаліції комуністів і взяти „Нашу Україну” повноцінним партнером. Право вето, якого домагалися у коаліції „нашоукраїнці”, було цілком прийнятною вимогою. Натомість, що ми маємо? Тепер в Україні горстка комуняк старої закваски виявилися ”впливовою” політичною силою. На мою думку, це просто смішно”

У період формування уряду Януковича „Наша Україна” була на межі розколу. В разі входження до коаліції, йшлося не лише про імовірний розвал блоку – під загрозою була і цілісність його базової партії – Народного союзу „Наша Україна”. Тепер блок іде в опозицію. Чи в цьому разі у нього більше шансів зберегти єдність? На це питання Ральф Ваксмут так і не зміг дати відповідь. Цього, можливо, досі не знають і самі „нашоукраїнці”. Натомість німецький експерт застерігає: входження до опозиційного міжфракційного об’єднання на чолі із Юлією Тимошенко може стати політичним кінцем „Нашої України”. Адже в такому разі ця політична сила буде постійно перебувати у тіні Юлії Тимошенко і не буде мати жодної можливості сформувати в очах виборця свій власний політичний профіль. Який, до речі, загубився під час безкінечного узгодження текстів незрозумілих простому українцеві коаліційних угод та універсалів.

Нинішнє рішення „Нашої України” перейти в опозицію фактично завершило багатомісячні, можливо, навіть найдовші в європейській історії коаліційні переговори. Який же результат цього затяжного, подекуди абсурдного процесу? Хто є переможцем, а хто переможеним? Ральф Ваксмут підсумовує:

„Програли всі. Програли прості люди на вулиці, програли політики. Довіра до політичного класу і без того була мізерною, тепер вона остаточно впала нижче плінтуса. Винна у тому твердолобість українських політиків”

Після вільних парламентських виборів була надія, що в Україні з’явиться більш-менш сформований партійний ландшафт. Тепер же країна рухається до двопартійної системи: з одного боку Партія регіонів, з іншого – „Батьківщина”. Простіше кажучи: Захід проти Сходу. Україна, зрештою, може опинитися там, де вона була напередодні президентських виборів 2004 року, констатує Ральф Ваксмут.