Не футболом, так пивом

У вівторок Німеччина поховала надію стати чемпіоном світу з футболу. Після поразки національної збірної в півфінальному матчі з Італією, настрій у країні впав до нульової позначки, але не на довго. Життя триває, кажуть німці, й триває чемпіонат. Попереду ще один футбольний уїк-енд, а отже тисячі фанатів знову готуються святкувати. А яке ж свято без пінного напою золотистого кольору?

Кожна випита пляшка пива у спекотний літній день радує не тільки фанатів, а й броварні. Один з лідерів ринку, фірма „Кромбахер”, продала під час чемпіонату рекордний обсяг своєї продукції. Не відстає й інший виробник - „Бітбургер”. Бірте Клеппін з Німецької спілки броварів:

„До нас надходять у принципі тільки позитивні сигнали. Є незначні коливання в залежності від того, як далеко розташована та чи інша броварня від місця проведення матчів. Але загалом попит на пиво зріс по всій країні. Деякі пивзаводи навіть запровадили додаткові зміни”.

Кажуть, що пиво - це рідкий хліб. Фанати щодня перевіряють цю тезу на собі, й визнають - до пива ще чогось треба, а саме - їжі й даху над головою. Але попри цей очевидний факт, гастрономічний та готельний бізнес Німеччини не може похвалитися таким же успішним результатом, як колеги-броварі. Говорить представник галузі Штефані Гекель:

„Ми провели опитування серед 150 власників готелів і ресторанів. Результат - половина на половину. У містах проведення матчів попит був великий, а на периферії його майже не було. Очевидно, що хороша погода сприяла святкуванню на дворі, на свіжому повітрі. Тому найбільше від чемпіонату виграли відкриті пивні, в яких транслювалися матчі”.

Тепер варто згадати про іншу галузь - бо фанату якось же треба пересуватися: від готелю до ресторану чи до стадіону. Звичайно, найзручніше це робити машиною. Принаймні, цього хотілося б фірмам, що дають автомобілі на прокат. І фанати теж так думають, каже Сабіне Вагнер, керівник відділу маркетингу міжнародної компанії „Герц”:

„У нас відчутно зріс попит. Ми розширили наш автопарк, передусім машинами з сімома та дев’ятьма сидіннями. Це для клієнтів, які приїздять до Німеччини групами. Ми також закупили нові авто вищого класу та класу „люкс”, оскільки відчутно зріс попит на такі лімузини”.

Як це позначиться на прибутках Сабіне Вагнер поки сказати не може. Зовсім інша справа „Дойче бан” - німецька залізниця. Речник Інго Прігніц:

„Ми розраховували щодня на півмільйона пасажирів. Але в дні матчів у нас їх було ще більше - до 600 тисяч. На даний момент ми дуже задоволені роботою залізниці під час чемпіонату”.

Але чи означатиме таке задоволення й більше грошей на рахунку компанії? Може й ні, каже далі представник „Дойче бан” Інго Прігніц:

„Ми виходимо з того, що після чемпіонату в нас буде нульовий баланс. Але нам ішлося в першу чергу про те, щоб сприяти успіху чемпіонату. Думаю, що нам це добре вдалося. Те, що ми не зробили великих прибутків, не так уже й погано. Ми сподіваємося, що наші клієнти, які скористалися нашими послугами вперше, і в майбутньому сідатимуть у поїзди”.

Отже, загальний висновок такий: хоча німецькі футболісти й не стали чемпіонами, їхні співвітчизники-бізнесмени раді додатковим прибуткам.