”Не може бути ”ні” вступу України до ЄС” – берлінський історик Генріх Ауґуст Вінклер

переконаний, що за певних умов перспективу вступу слід відкрити Україні.

В опитуванні тижневика ШПІҐЕЛЬ німцям пропонувалося відповісти на таке запитання: Останні політичні перетворення в Україні вказують на те, що ця країна відкривається Заходу. З якою країною Європейський союз мав би розпочати переговори про вступ – з Україною чи з Туреччиною? 49 відсотків опитаних німців сказали, що з Україною і лише 28 віддали перевагу Туреччині.

На думку Генріха Ауґуста Вінклера, професора історії берлінського унверситету імені Гумбольдта, такий результат є логічним наслідком останніх подій:

”У даний момент в Україні проходять процеси, які можна порівняти з великими змінами 1989 року в Східній та Центральній Європі. Це дає привід для багатьох у Західній Європі, в Європейському союзі, спостерігати за цим розвитком з великою увагою та симпатією. Зараз здається, що в Україні зміцніли ті сили, що бажають відкриття країни в напрямку політичної культури Заходу. Натомість противники такого відкриття втрачають ґрунт під ногами”.

Професор Вінклер виходить з того, що Європейський союз може приймати до себе лише країни з прозахідним демократичним устроєм. Водночас він переконаний, що учасники нещодавніх демонстрацій в Україні виступають саме за поступове наближення до політичної культури Заходу. Під цим слід розуміти рух в напрямку плюралізму думок, чіткого розподілу влади, гарантуванння основних прав і свобод громадян. Коли все це вдасться втілити в Україні, її відносини з ЄС зміняться в дуже позитивний бік, переконаний Генріх Ауґуст Вінклер:

”З географічної точки зору зрозуміло, що Україна дуже-дуже близька до держав ЄС. Тому я думаю, що ми зацікавлені в тому, щоб процес демократизації та наближення до західних політичних цінностей мав вдале завершення”.

Водночас професор Вінклер вказує на одну з вагомих переваг України перед Туреччиною, наголошуючи на тому що вона є переважно християнською країною. Крім того, історик згадує ще й про те, що значну частину України, з історичної точки зору, прираховують до Оксиденту, тобто Заходу Європи, де ще в середньовіччі було проведено розподіл між церковною та світською владою. Далі професор Вінклер аргументує:

”Ті ж частини Європи, які такого розподілу не зазнали, йдуть довшим шляхом до демократії. Це стосується, приміром, балканських держав, але й України, яким ще треба подолати шлях наближення до західних політичних цінностей. Якщо Україна цього досягне, тобто стане громадянським суспільством, як його розуміють на Заході, розбудує плюралістичну демократію, яка не відрізняється від фіннської, словенської чи ірландської, то тоді вона виконає всі передумови для того, аби для неї відкрилася перспектива вступу до ЄС”.

На наше запитання про те, чи матиме такі перспективи держава Україна, де все ще існують значні розбіжності між східними та західними регіонами, берлінський історик відповів:

”Україна вільна вирішувати сама. Розбіжності ж у традиціях характерні для багатьох країн. Приміром, Німеччина також переживала такий розвиток. Адже в ній завжди прослідковувалася різниця між регіонами на західному та східному берегах ріки Ельби. Там чітко відрізнялися соціальні структури, і західні регіони були більш бюргерськими, ніж східні. Тому такі відмінності, на мою думку, не є чимось дуже незвичним”.

Подальший розвиток ситуації в Україні залежить цілком від волі її народу, від того, чи готові українці визнати політичну культуру західного взірця, підкреслює професор Вінклер. Водночас саме від цього рішення залежить те, чи сприйматимуть Україну в світі як демократичну державу. На завершення нашої розмови берлінський історик наголосив:

”Я дотримуюся думки, що не може бути ”ні” вступу України до ЄС. Головне рішення має приймати для себе сама Україна. Хоча все це є питання не одного року, вже зараз треба сказати: якщо Україна вирішує наблизитися до ідеалів західної політичної культури, то повинна з”явитися можливість по-новому організувати відносини між ЄС та Україною”.