„Недружній жест” чи фінансові інтереси?
19 травня 2006 р.
Четвер, 18 травня. У Національних зборах, нижній палаті французького парламенту, ідуть гарячі дебати. На вулиці їх слухають через гучномовці представники французької діаспори. У руках демонстрантів французькі та європейські прапори. Одна з них - Марі Бойдаян:
„Я вимагаю санкцій проти всіх, хто заперечує факт геноциду. Всі знають, що він був. Я про все дізналася від моїх батьків. Моїх дідусів та бабусь я так ніколи й не бачила. Коли наша родина вирішила емігрувати, нас було 42 людини. Але до кінцевої мети дійшли лише шестеро”.
Бойдаян не розуміє, чому президент Франції Жак Ширак підтримує прагнення Туреччини стати членом Європейського союзу:
„В Європі немає місця Туреччині. Як вони себе поводять? Вони кажуть, що Франція не повинна піддаватися вірменським вимогам. Мовляв, це суперечить свободі слова. Але хто в Туреччині визнає факт геноциду, той опиниться в тюрмі. На таких свобода слова не поширюється”.
2001 року Франція визнала геноцидом масові вбивства вірмен у Османській імперії, що відбувалися 1915 та в наступні роки. Тепер опозиційні соціалісти прагнуть ухвалення додаткової норми, яка передбачає позбавлення волі до одного року і штраф до 45 тисяч євро для тих, хто заперечує факт геноциду. Таке ж саме покарання законодавство передбачає для тих, хто каже, що не було голокосту євреїв.
Туреччина чинить спротив законопроекту і минулого тижня відкликала з Парижа на знак протесту свого посла. Уряд в Анкарі заперечує геноцид, хоча й визнає, що в тодішній Османській імперії були масові вбивства вірмен і чимало їх загинули в ході депортації.
Франція - найбільший іноземний інвестор у Туреччині. Промисловість сподівається на багатомільярдні замовлення на будівництво нових атомних електростанцій. Але в Інтернеті вже зараз поширюються заклики бойкотувати французькі товари. Після визнання геноциду вірмен Парижем турки відмовилися від військових контрактів з французами.
Міністр закордонних справ Франції Філіп Дуст-Блазі закликає сьогодні не розхитувати човен. Представлений соціалістами законопроект він назвав „недружнім жестом” по відношенню до Туреччини. Франція, каже міністр, повинна проводити політику дружби і з вірменами, і з турками. Його підтримує і голова Національних зборів Жан-Луї Дебре, який каже, що він загалом проти законів з історичних питань.
Але соціалістів така позиція не влаштовує. Говорить одна з депутатів:
„Коли Франція визнала геноцид, це було сильним політичним актом. Але цього не достатньо. Лише кілька тижнів тому під час відкриття меморіалу вірменським жертвам сталася провокація. Були розгорнуті транспаранти, на яких заперечувався факт геноциду. Тому безкарність треба припинити”.
У розпал дебатів голова парламенту заявляє, що час вибіг. Три дзвінки й засідання завершено. Розгляд законопроекту перенесено на невизначений термін. Вірменська діаспора розчарована й вимагає голосування. Одетт Етудьян, співробітниця журналу „Франція-Вірменія”:
„Це обурює. Багато хто був за законопроект. Але близькі до уряду сили думають тільки про гроші. Заради цього вони пожертвують усім. Саме тому люди більше не вірять у політику”.
Марі Бойдаян додає, що півмільйонна вірменська діаспора у Франції не збирається відступати:
„Ми працюємо далі. Це мінімум того, що можна зробити для тих, кого вбивали, катували й позбавляли батьківщини. Ми вшановуємо їхню пам’ять і прагнемо встановити справедливість”.