На саміті ЄС вирішують долю вступу Туреччини до Євроспільноти
16 грудня 2004 р.
Два роки тому ЄС дав згоду Туреччині на початок офіційних переговорів за умови, якщо Анкара до кінця цього року виконає відповідні зобов”язання. Утім, про єдність у ставленні до цього питання всередині самої спільноти нема й мови. Найбільше суперечок точиться навколо того, чи міг ЄС замість повноцінного членства запропонувати Туреччині якусь альтернативу.
У Німеччині погляди щодо цього, як відомо, дуже різко розходяться. Християнсько-Демократичний Союз відстоює так зване ”привілейоване партнерство” замість повного членства Туреччини в ЄС. Стверджують, що це питання стане принциповим для опозиційного союзу, який прагне будь-що перемогти на виборах у 2006 році. Натомість проти ”привілейованого партнерства” висловлюються правлячі ”червоно-зелені”. За кілька днів до саміту їхню позицію чітко озвучив міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер:
”Привілейоване партнерство сприйматиметься Туреччиною як ”ні”. Це не вихід. На часі питання про те, щоб розпочати переговори про повне членство.”
Думки європарламетарів, які розглядали це питання на засіданні в середу, також розділилися. Хоча більшість депутатів і висловилася за початок переговорів з метою вступу Туреччини до ЄС, однак частина консервативної Європейської народної партії хоче залишити відкритою можливість альтернативного вирішення. За ініціативи австрійського бундесканцлера Вольфґанґа Шюсселя, ця партія має намір внести до заключного документу брюссельського саміту відповідне формулювання.
Відкритим залишається також питання про те, які застереження має зробити ЄС, щоб амортизувати наслідки вступу 70-мільйонної мусульманської країни в Євросоюз або на випадок, якщо занадто багато громадян Туреччини ринуть на ринок праці старих членів ЄС.
Крім того, має також бути чітко прописано, за яких умов Євросоюз може припинити переговори, якщо Туреччина не дотримуватиметься курсу реформ. Турецький прем”єр-міністр Реджеп Ердоган минулого тижня в Брюсселі намагався розвіяти побоювання критиків:
”Туреччина у жодному разі не хоче бути тягарем для Європейського союзу, натомість вона прагне розділити всі тягарі з Євросоюзом.”
Врегулювання потребує також кіпрське питання. Південна частина острова, тобто та, де домінують грецькі настрої і яка з травня є членом ЄС, погрожувала застосувати вето щодо початку переговорів про вступ з Туреччиною. Уряд у Нікосії вимагає спершу міжнародно-правового визнання з боку Туреччини. Міністр закордонних справ Кіпру Іякову кілька днів тому в Брюсселі чітко висловився:
”Ми сподіваємося, що результати саміту відобразять зобов”язання Туреччини щодо Кіпру, а також сприятимуть нормалізації стосунків”.
Кіпр наполягає на тому, щоб Туреччина в п”ятницю безпосередньо після завершення саміту підписала відповідний протокол, який передбачає розширення митного союзу між Туреччиною та ЄС на десять нових країн-членів ЄС. А оскільки Кіпр є серед числа цих країн, то Туреччина таким чином фактично визнала б цю країну – що Анкара дотепер категорично відкидала.
Цікавою також в питанні вступу Туреччини до ЄС є роль США, які хоча й не братимуть безпосередньої участі у саміті, утім вочевидь зробили приховану послугу Туреччині на фінішній прямій до початку переговорів про вступ до європейської спільноти. Річ у тім, стверджує експерт Вільям Дроздяк з Трансатланстичного центру, що якби вашингтонські лоббісти активно форсували вступ Туреччини до ЄС, то Європа відреагувала б на це здебільшого спротивом. Є чутки, каже Дроздяк, що навіть сама Туреччина просила Сполучені Штати не втручалися. Здійснюючи свою нещодавню подорож Європою, глава Держдепартаменту США Колін Пауелл ухилявся від прямих коментарів з цього приводу, кажучи, що не в компетенції американців вказувати Євросоюзу, що він має робити. Утім раніше деякі представники США активно таврували Європу за її начебто антимусульманський расизм. Після терактів 11 вересня 2001 року США активно висловлювалися за інтеграцію Туреччини в ЄС як форпосту проти ісламістської загрози. Зрештою на саміті НАТО в Стамбулі в червні цього року президент США Джордж Буш чітко висловився за членство Туреччини в ЄС. Тоді такі заяви викликали різкий осуд європейців. Французький президент Жак Ширак обурювався, що це, мовляв, все одно що він втручався б у стосунки Америки та Мексики. США зрозуміли тоді цей сигнал щодо Туреччини і більше не тиснули відверто на Європу в цьому питанні. Утім, за словами Дроздяка, Штати мають вже під прицілом нову європейську мету: вступ до НАТО та ЄС України.