Поштова скринька

Янукович не довіряє тим, хто не з Донецька?

Максим, Київ:

Ще на початку 2009 році у статті щодо перспектив земельного ринку в Україні я не зміг не торкнутися перспектив слідування нашим "курсом реформ": "Украина будет все больше и больше отставать в экономическом развитии от своих соседей, и рано или поздно отечественному политикуму придется делать выбор: сохранить контроль над дряхлеющей экономикой ценой экономической самоизоляции или капитализировать остатки своего влияния, быстро и дешево "слив" национальные ресурсы "нашим партнерам по ..." - тоді я написав НАТО, але наразі змінилося лише одне - на чию користь буде "злита" Україна, коли настане край управлінському хаосу і народному терпінню. Нашій "еліті" - незалежно від географічного коріння - вже слід не просто стурбуватися, а вже слід злякатися, тому що все виглядає так, що Україна втрачає ознаки не лише демократії і верховенства права, а взагалі - ознаки державності.

Не подобаються українські політики? Ставай сам

Олексій Колесник, Київ:

На жаль, в Україні деформоване поняття політики як науки управління суспільством. Будь-яка політика в нас зводиться до негнучкого відстоювання інтересів - своїх або нав'язаних власниками політичних партій. У той час як незалежні журналісти, громадські діячі, професори, успішні професіонали (наприклад, та сама пані Монтян) своєю діяльністю створюють вкрай важливе свіже інформаційне поле, яке потихеньку "розповзається" по нашому застійному суспільству, оновлюючи його думки. Тому якщо громадському діячеві закортілося розпорошити свій досвід на внутрішньопарламентські циркові номери, він може спокійно подаватися у політику - може, ще й нехилого бабла "під шумок" зрубить на новій посаді. Все ж таки більше користі людям такі особи принесуть, займаючись своєю основною діяльність, наслідуючи своє покликання.

Журналісти "на прослушці" - звична практика для України?

Mypbn:

На жаль, так...

Хто піде у військо за 1700 гривень?

Федорченко, Київ:

Готуємось, аби годувати іноземну армію, чи то за стандартами НАТО, чи то за стандартами Москви...

Подорож у майбутнє або яким буде 2037 рік

Volodya:

Сумно, тому що кінцевим результатом за цим описом мені ввижається фактичний крах безпечної Німеччини, який уже й зараз фактично настав у турецьких кварталах великих міст, де (як уже згадувалось) "виписують" поліцейських з Туреччини, бо німецькі бояться. І де в цьому майбутньому любов та романтика?

У Німеччині вимагають карати корумпованих лікарів

Volodya:

Це повідомлення ніби з іншого світу. Напевне зараз для українців безнадійно сподіватись про те, що депутати звернуть увагу на охорону здоров'я. Співпраця так званих "медичних представників" і лікарів в Україні нікого не дивує. І тисячі випадків фармацевтичної корупції для Німеччини це очевидно місячний обсяг таких контактів для середньої лікарні в Україні.

Чи потрібні Україні нові атомні енергоблоки?

Володимир Вітенко, Кривий Ріг:

Боже борони Україну від ядерного лоббі. Ні Чорнобиль, ні Фукусіма їх не навчили. Рекомендую їм відвідати музей Чорнобиля у Києві. Коли читаєш деякі експертні висновки, то здається, що ні чорнобильської біди, ні Фукусіми не було і бути не могло. Саме проросійська (комуно-шовіністична) номенклатура довела нашу країну до теперішнього тяжкого економічного й екологічного стану. Малокваліфіковані кадри, відряджені в Україну з Москви, разом з привезеними звідти ж недосконалими атомними реакторами, спричинили найбільшу в історії людства планетарну Чорнобильську катастрофу. Станом на кінець 1997 р. (після цього року дані чомусь від нас приховують) загальні витрати і збитки від цієї трагедії складали $ 128 млрд. І все це лягло на плечі українського народу. Якщо природна радіація стабільно діє з часу зародження «людини розумної», то АЕС, які дають величезну кількість ядерних відходів, спровокували різке зростання щільності радіації в дуже короткий проміжок часу. З’явилися сотні нових радіонуклідів! Усе живе на нашій землі не виробило до них захисних механізмів, і, як наслідок, спостерігається деградація і природи, і населення. Ще раз рекомендую відвідати музей Чорнобиля! Непередбачувані за своєю дією нукліди проникають у кров, клітини, кістки, мозок, статеві органи, придушують імунітет і спричинюють різке збільшення онкологічних та інших захворювань. Нас заспокоюють невисоким рівнем радіації (нижче їхніх кланових норм). Але неупереджена медицина давно довела, що саме постійні невеликі дози найбільш небезпечні для клітинних елементів імунної системи. Те, що не довершили Голодомори, розстріли, переселення, війни, продовжують комуністичний Чорнобиль та інші АЕС, а комуно-шовіністична номенклатура підступно скеровує гнів народу на незалежність України. Стверджуючи, що АЕС виробляють електроенергію в 1,2 – 1,5 рази «дешевшу», ніж теплові електростанції, атомний клан ставить бар’єри на шляху розвитку альтернативної енергетики та вугільної промисловості. Щоб довести перспективність АЕС, автори проектів їхнього будівництва зумисно багато чого не врахували. Наприклад, "забули" про гігантські затрати на зберігання радіоактивних відходів, обслуговування сотнями років уже закритих блоків, не врахували в повному обсязі затрати на вилучення з сільськогосподарського виробництва високоякісних чорноземів і втрачену від цього вигоду на десятки тисячоліть. За підрахунками американських фахівців, щоб очистити до 2020 р. від радіоактивних відходів територію атомного підприємства в м.Гандфорт (штат Вашингтон), потрібно витратити $200 млрд. На подібні витрати, котрі необхідно буде знайти при закритті кожної з наших атомних станцій, не вистачить прибутку від електроенергії, виробленої всіма блоками українських АЕС за весь період їхньої роботи. Так скільки коштує Україні одна кіловат-година "найдешевшої" атомної електроенергії? Якщо відходи вугільної промисловості можна використати у народному господарстві, то радіоактивні відходи залишаться головним болем на тисячоліття для наших праправнуків. Вони вже забудуть, що таке АЕС, але будуть із покоління в покоління доплачувати за використані не ними атомні кіловати, обслуговуючи відпрацьовані реактори та радіоактивні могильники. Для теплових електростанцій уже давно створені системи очищення, котрі нейтралізують викиди, а нас продовжують зомбувати про начебто страшну шкоду екології від спалювання вугілля. У Німеччині, наприклад, споживання вугілля на одного жителя учетверо вище, ніж в Україні. Там відмовилися від АЕС і понад 60% усієї електроенергії одержують на вугільних електростанціях.

Дякуємо всім, хто пише на адресу ukraine@dw.de! Ми намагаємося бути майданчиком для вільного обміну думками та прагнемо подавати такий огляд дописів, який найбільш повною мірою відображає спектр думок. DW залишає за собою право оприлюднювати коментарі мовами оригіналу, але й скорочувати й редагувати листи. Ми не цензуруємо дописи, але й не публікуємо пошту образливого чи екстремістського змісту. Редакція може не поділяти думки окремих авторів і не несе відповідальності за факти, викладені у листах та відгуках читачів.