Нафта – рушійна сила індустріального суспільства та кров цивілізацій

Головною темою німецьких тижневих видань є зростання цін на нафту та нафтопродукти на світових ринках. ”Нафта – свого роду мастило світового мотору – постійно дорожчає, цінові вибухи стають тягарем для кон’юнктури та бірж”, - пише журнал ШПІҐЕЛЬ та веде далі:

Винні в цьому війна в Іраку, страх перед терористами та спекулянти. Нафта, як її якось назвав один публіцист, є «рушійною силою індустріального суспільства і кров'ю цивілізацій, якої через неї пролилося чимало». Сьогодні нафта є найважливішим джерелом енергії, за нею йде вугілля, далі газ, а потім ядерна та гідроенегрія. Немає жодного сумніву в тому, що глобальний попит на нафту зростатиме. Нафта поступово перетворюється на засіб тиску на світову економіку і спокушає таким чином терористів, диктаторів та релігійних фанатиків різних ґатунків. Виникає питання, чи зможе нафта, яка на сьогодні є найважливішим джерелом енергії, й надалі залишатися конкурентоспроможною? –

запитує ШПІҐЕЛЬ і далі міркує:

Вугілля залишається другим за важливістю джерелом енергії, втім вже у наступні 10-20 років експерти прогнозують, що ситуація зміниться на користь газу, і тоді вже нафта і газ конкуруватимуть між собою за перше місце. Важко сказати, чи почнеться у ХХІ столітті ера газу, як, наприклад, ХІХ століття було ерою вугілля, а ХХ – ерою нафти. Очевидно, що так само як Інтернет не може замінити телебачення чи газет, так само й газ не зможе витіснити нафту й вугілля. Про що можна сказати з впевненістю, так це, що боротьба за доступ до ресурсів загострюватиметься. Скажімо, США змушені виставляти вздовж трубопроводів в Іраку близько 15 тисяч охоронців, майже 10 тисяч американських солдатів змушені забезпечувати ремонтні роботи. Схоже на те, що війна за нафту не приносить зараз нікому зиску, окрім хіба що кількох десятків фірм безпеки, - робить висновок ШПІҐЕЛЬ.

Газета ЦАЙТ розглядає проблему зростання цін на нафту з іншого боку:

Старий образ ворога є помилковим. Ані ОПЕК, ані інші постачальники нафти не винні у високих цінах. Винні самі водії авто з їхніми ненажерливими транспортними засобами. У той час, як власники будинків зменшили свою спрагу за нафтою удвічі порівняно з 1970 роком, теперішні водії вимагають натомість майже вдвічі більше бензину та дизпалива. Майже 60 відсотків загального споживання нафти в індустріальних країнах припадає на транспорт. І цей відсоток зростатиме, -

пише газета ЦАЙТ і продовжує:

Здається, що водіїв та виробників автомобілів до свідомості може повернути лише одне – ціна на пальне. Роками бензин, у порівнянні з іншими товарами народного вжитку, залишався дешевшим. Сьогодні один галлон, що відповідає майже 3,8 літра, вже коштує близько двох доларів. Це могло б бути однією з причин, чому в квітні великі машини продавалися гірше. Американська фірма, що займається дослідженнями авторинків, встановила, що американці при купівлі автомобілів стали звертати більшу увагу на те, скільки їм доведеться платити за бензин. Якби це переросло у тенденцію, то європейці теж могли б зітхнути з полегшенням. Адже з кожним літром пального, що його економили б американські колеги, зменшувалася б глобальна боротьба щодо розподілу нафти, - вважає газета ЦАЙТ.

До іншої теми. Тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР звертається до дискусії навколо проекту Конституції Європейського союзу:

За три тижні до вирішального саміту Євросоюзу в Брюсселі переговори про Конституцію ЄС знову пожвавилися. (...) Було досягнуто компроміс навіть у тих питаннях, в яких сумнівалися Польща й Іспанія: їхня позиція, власне, й стала на заваді ухваленню Конституції спільноти минулого року. Але все ж залишається ще один невідомий чинник, який може завадити пошуку консенсусу. У Польщі нині немає повноцінного уряду. Призначений польським президентом Кваснєвським прем”єр-міністр Марек Белька не зміг всередині травня досягти підтримки свого кабінету в Сеймі. До кінця місяця парламент має проголосувати за свого кандидата, але малоймовірно, що він збере більшість голосів. Після цього Кваснєвський зможе ще раз запропонувати кандидатуру Бельки, -

пише РЕЙНІШЕР МЕРКУР, далі зауважуючи, що, якщо Белька знову не отримає необхідної більшості, йому доведеться прибути до Брюсселя з надзвичайно ослабленими повноваженнями:

Якщо ж у Польщі доведеться проводити позачергові парламентські вибори в серпні, після чого знову відбудеться зміна уряду у Варшаві – а саме про це зараз свідчать опитування – то виникає велике питання, чи дотримуватиметься новий уряд тих обіцянок, які вже зробив у європейському конституційному процесі його попередник, – читаємо в тижневику РЕЙНІШЕР МЕРКУР.