НАТО допомагає реформувати українську армію

гу Жан-Луї Шільц.

Для сприяння країнам – партнерам, 2000 року Північноатлантичний альянс створив Трастовий фонд партнерства заради миру. Його першочерговою метою була допомога державам, що приєдналися до Оттавської конвенції, позбутися обсягів протипіхотних мін. Пізніше спектр програм трохи розширили. Зокрема в Україні, Трастовий фонд партнерства заради миру нині фінансує два проекти, один з яких має на меті перекваліфікацію звільнених військовослужбовців. Реформа, започаткована українським урядом, передбачає скорочення кількості військових. Щоб допомогти цим людям адаптуватися та інтегруватися у цивільне життя, Трастовий фонд НАТО і започаткував відповідну програму 2005 року. Головним донором цього проекту у 2007 році вирішив виступити Люксембург. Чому - розповідає міністр оборони цієї країни Жан-Луї Шільц.

Нато та ЄС перебувають у стані постійного діалогу з Україною. Ми бачимо, що там відбувається прогрес. І ми хочемо у цьому сенсі зробити внесок, щоб стабільність та безпека у Європі були забезпечені іще на 10-20 років.

До того ж, за словами Жана-Луї Шільца, нещодавно виявилося, що для програми перекваліфікації українських військових у 2007 році буде виділено недостатньо коштів. Тож Люксембург вирішив допомогти.

Мені здається, що це – важливий внесок, який ми робимо, оскільки допомагаємо військовим повернутися до цивільного життя. Це – великий внесок щодо соціальної стабільності України та у ширшому розумінні – стабільності у Європі.

Водночас, допомагаючи Україні, Люксембург підтримує і свого сусіда – Нідерланди. Адже у проекті соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених з лав збройних сил України, Нідерланди є так званою ведучою країною. Жан-Луї Шільц продовжує:

Тут йдеться про співпрацю двох держав у рамках об’єднання країн Бенілюксу. Ми традиційно працюємо разом. Програму було лише частково профінансовано і ми виходили з того, що це буде не добре для програми, якщо 2007 року там виникне діра у фінансуванні. Тож ми вирішили виділити суму грошей, що не вистачає.

За словами Жана-Луї Шільца, Люксембург вважає, що ця програма вже є успішною.

Відомо, що уже 2005 році програма дала позитивні результати. А саме – за моєю інформацією, 70 відсотків людей, які пройшли курси перекваліфікації, успішно інтегрувалися у цивільне життя. Я думаю, цей успіх свідчить про те, які результати матиме програма вцілому. А також, що наші гроші буде добре вкладено.

Люксембург уже мав досвід співпраці із Україною у межах НАТО. Йдеться про програму знищення переносних зенітно-ракетних комплексів і утилізації надлишкових боєприпасів, легких озброєнь та стрілецької зброї. Міністр оборони Люксембургу продовжує:

Ми зробили відносно невеликий внесок у велику програму знищення та утилізації великих обсягів зброї, які в Україні раніше зберігали, та й іще зберігають.

Цей проект є найбільшим за усю історію існування Трастового фонду партнерства заради миру, і взагалі, за даними НАТО, найбільшою програмою демілітаризації, яку взагалі коли-небудь здійснювали. Україна нині не має достатньо грошей для утилізації надлишкових боєприпасів, що складовані на її території іще з радянських часів, і час-від часу вибухають, як це сталося у селищі Новобогданівка. Тож Київ попросив про допомогу НАТО. Ведучою країною у цьому проекті є США, а участь беруть Європейський Союз, Австрія, Болгарія, Канада, Німеччина, Литва, Нідерланди, Норвегія, Словаччина, Швейцарія, Туреччина, Великобританія та Люксембург. Міністр оборони цієї країни Жан-Луї Шільц продовжує:

Це - багаторічна програма, яка триватиме, якщо я не помиляюся майже десятиліття. Це – велетенська програма. Її фінансування становить мільйони євро. Ми зробили внесок у 2005 році у розмірі 30 тисяч євро, що звичайно, у порівнянні із загальною сумою, є невеличким внеском. Великим країнам –спонсорам, я думаю, краще вдається фінансувати ці великі програми. Ми ж за допомогою наших маленьких внесків можемо досягти великих результатів у маленьких програмах.

Жан-Луї Шільц говорить, що маленькі програми можуть мати велике значення, як от проект соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених з лав Збройних Сил України. Оскільки, на його думку, це є одним із найважливіших завдань, якщо йдеться про досягнення стабільності та безпеки у довготривалому майбутньому.

Тетяна Карпенко