1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Найгучніші скандали з постачанням української зброї

Олександр Голубов
26 вересня 2017 р.

Незаконні поставки озброєнь до Південного Судану, КНДР та для ІД - DW зібрала головні закиди до України та перевірила, чи вдалося ці звинувачення довести.

https://p.dw.com/p/2kl9u
Бойовики у Південному Судані
Бойовики у Південному СуданіФото: Reuters/G. Tomasevic

У понеділок, 25 вересня, міжнародна правозахисна організація Amnesty International (AI) звинуватила Україну в постачанні зброї до Південного Судану. В опублікованому AI дослідженні зазначається, що українська державна компанія "Укрінмаш" підписала у 2014 році контракт з компанією, базованою в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) на постачання до Південного Судану тисяч кулеметів, мінометів, ручних протитанкових гранатометів та мільйонів боєприпасів. "Залучення української державної компанії до можливого постачання зброї до Південного Судану суперечить міжнародним зобов'язанням України", - наголошується в звіті AI. Правозахисники також наполягають на тому, що ця зброя використовується для вбивства тисяч мирних мешканців.

Щоправда, в самому "Укрінмаші" не розуміють, яким чином їхню зброю використовують для вбивства мирного населення. Керівниця відділу інвестиційного аналізу компанії Маргарита Кузнєцова підтвердила українським ЗМІ факт підписання двох контрактів із ОАЕ та Південним Суданом. "Але за обома договорами не було здійснено жодних поставок", - наголосила Кузнєцова. У компанії також додали, що й у майбутньому "Укрінмаш" не планує постачати зброю за цими угодами.

Однак вже наступного дня правозахисна організація OCCRP, яка займається розслідуваннями у сфері корупції й організованої злочинності, звинуватила Україну в посередництві у постачанні зброї з країн ЄС до Африки та Близького Сходу, у тому числі й в обхід ембарго на ЄС на продаж зброї Судану та Південному Судану. Враховуючи, що це вже не перше звинувачення на адресу України у незаконній торгівлі озброєннями за останній час, DW вирішила нагадати про останні найбільш гучні випадки та те, чи вдалося ці звинувачення довести.

Ракетні двигуни для КНДР

14 серпня американське видання The New York Times повідомило, що Північна Корея ймовірно придбала на чорному ринку ракетні двигуни, вироблені на українському заводі "Південмаш". Журналісти посилалися на дослідження експерта Міжнародного інституту стратегічних досліджень Майкла Еллемана, який припускав, що українське підприємство могло продати двигуни КНДР внаслідок фінансової скрути через брак замовлень з боку Росії.  

Ракетні випробування у КНДР
Ракетні випробування у КНДРФото: Reuters/KCNA

Повідомлення спростували як на самому "Південмаші", так і у Раді національної безпеки і оборони, голова якої Олександр Турчинов назвав це провокацією російських спецслужб. Президент Петро Порошенко був не такий категоричний у своїх оцінках і доручив провести розслідування, запросивши авторів матеріалу відвідати Україну. Сам Еллеман пізніше заявив, що не вважає причетним до можливого витоку обладнання чи технологій офіційний Київ і навіть не є остаточно впевненим в українському їх походженні. Їхнім джерелом із таким самим успіхом, за його словами, могла бути й Росія.

Ракети для ІД

Окрім підтримки північнокорейського режиму, Україну звинувачували і у постачанні зброї для бойовиків "Ісламської держави" (ІД). 19 листопада 2015 року у світових ЗМІ з'явилася інформація про те, що один із лідерів терористичної організації заявив про придбання зброї в Україні. При цьому ЗМІ посилалися на інформацію прес-служби міністерства внутрішніх справ Кувейту щодо затримання декількох членів ІД. Зокрема, інформаційне агентство Aljazeera повідомляло, що один із затриманих був координатором ІД у Кувейті та організував угоду з придбання китайських портативних систем ППО FN6 саме з України. При цьому системи, згідно з інформацією ЗМІ, потрапили до контрольованої ІД території у Сирії через Туреччину. Окрім російських та українських ЗМІ цю новину поширило й інформаційне агентство Associated Press.

У тексті не було прямого звинувачення офіційного Києва у постачанні зброї, а кувейтське інформаційне агентство KUNA зазначило, що ракети придбали не у державного підприємства, а у збройної компанії на території України. Втім, 20 листопада 2015 року міністерство оборони України виступило зі спростуванням цієї інформації. У прес-службі відомства заявили, що Україна не виробляла і не здійснювала закупівлю зенітно-ракетних комплексів FN6, а також не надавала транзиту для їх переміщення. "Крім того, ЗРК FN6 не перебувають і ніколи не перебували на озброєнні Збройних cил та інших військових формувань України", - додали тоді у міністерстві.

Танки для Південного Судану

Звинувачення у підтримці Південного Судану звучать на адресу України не вперше. 7 жовтня 2008 року британське видання BBC опублікувало матеріал, у якому стверджувалося, що українські танки Т-72, що знаходилися на захопленому сомалійськими піратами судні "Фаїна", призначалися для постачання не в Кенію, як було заявлено українським урядом, а в Південний Судан. Ця країна на той момент знаходилася у процесі відділення від Судану, війська якого залишили південні території лише у січні 2008 року після кривавої громадянської війни.

Танк Т-72
Танк Т-72Фото: picture-alliance/Sputnik/M. Voskresenskiy

Звинувачення журналістів спростовували як керівник дипломатичної місії Південного Судану в Брюсселі Френсіс Назаріо, так і міністерство оборони Кенії разом із тодішнім керівником "Укрспецекспорту" Сергієм Бондарчуком. Пізніше оприлюднення одного із наймасштабніших витоків американської дипломатичної пошти на сайті Wikileaks засвідчило, що американські дипломати були обізнані щодо можливості постачання українських танків з Кенії до Південного Судану, використовуючи цю інформацію для тиску на офіційний Київ в питанні знищення озброєнь. У зв'язку з цим в "Укрспецекспорті" заявляли, що усі документи були надані кенійським урядом у відповідності до вимог міжнародного законодавства, тому відповідальність за можливий реекспорт мав би нести вже покупець.

"Кольчуги" для Іраку

Втім, поки що найбільшу шкоду іміджу України завдав скандал зі звинуваченнями у постачанні радіолокаційних систем "Кольчуга" до Іраку, що прозвучали у 2002 році. Приводом для них стало нібито доручення тодішнього президента Леоніда Кучми передати ці системи, здатні помічати найсучасніші американські літаки, записане колишнім майором державної охорони Миколою Мельниченком. На відміну від інших скандалів, цього разу йшлося не лише про звинувачення медіа. Про відсутність сумнівів в аутентичності записів восени 2002 року заявив також спікер Держдепартаменту США.

Це призвело до погіршення відносин між Вашингтоном та Києвом у всіх сферах, зокрема й у наданні фінансової допомоги. Так, у жовтні того року Держдеп США тимчасово призупинив надання Україні 54 мільйонів доларів американської урядової допомоги. В МЗС України тоді зазначили, що позиція Вашингтона не витримувала критики за критеріями запропонованих у якості доказів даних. Попри відсутність інших доказів постачань "Кольчуг" до Іраку, окрім плівок Мельниченка, цей скандал сприяв ізоляції України на міжнародній арені на наступні декілька років.

Походження двигунів для ракет КНДР: три основні версії (16.08.2017)