Море паперу – де ж узяти стільки лісу?..

За три роки еколог Аґнес Дикман та її колеги з природоохоронної спілки “Праліси” об”їздили чимало міст землі Північний Рейн – Вестфалія. Мета семінарів, які вони організовують у школах та на підприємствах, - наочно продемонструвати, що означає для природи сучасний паперовий бум. Десятирічний Томас тримає в руках поліно, що важить 800 грамів: “І оце стільки знищує щодня кожний з нас лише задля паперу?...” “А скажіть-но, - запитує Аґнес Дикман, - якого кольору папір у ваших зошитах?” “Білий! У мене теж білий!” – вигукують діти. П”ятнадцять років тому 70 відсотків шкільних зошитів були сірі, бо їх виробляли з макулатури. Сьогодні таких - не більше 5-10-ти відсотків. “Раніше всі сподівалися, що наслідком тотальної комп”ютерізації стане “бюро без паперів”, - каже еколог, - але тепер ясно, що це утопія”:

“Кожен роздруковує свої електронні листи, не звертаючи жодної уваги на те, чи в них тексту на цілий аркуш, чи всього два рядки. Наш сьогоднішній перфекціонізм уже просто межує з божевіллям: коли десь у тексті бракує коми, ми не беремо ручку, щоб поставити її, а друкуємо сторінку заново. Клацнув собі мишкою, та й усе...”

Облисіла Індонезія: на черзі інші країни

Електропили старанно працюють у Європі, Північній та Південній Америці, Азії... Так, іще два десятиліття тому індонезійський острів Суматра був укритий густим лісом. “Не мине й двох років, як тут, певне, не залишиться жодного дерева, - розповідає Петер Ґергард, експерт з охорони тропічних лісів міжнародної природоохоронної організації Robin Wood. – Не ліпша ситуація й на інших островах Індонезії. Целюлозно-паперові концерни безжально плюндрують природу цієї країни”:

”Індонезія є ідеальним місцем для паперової промисловості: державні структури тут дуже слабкі, корупція процвітає, а контроль практично відсутній. За символічне відшкодування місцеві відомства з охорони довкілля заплющують очі на будь-які неподобства. І, звичайно, західні концерни дуже приваблює дешева робоча сила. Не дивно, що європейські банки без жодних вагань виділяли підприємцям кошти під такі безумовно вигідні проекти. Серед кредиторів були, зокрема, й усі німецькі провідні фінансові інституції – Deutsche Bank, Dresdener Bank, Commerzbank тощо.”

За канцлера Гельмута Коля, веде далі Петер Ґергард, Німеччина навіть надавала державні гарантії на певні паперові інвестиції в Індонезії. Але останніми роками багато банків жорстоко поплатилися за свою політику:

“Частина фірм перетворилася на суцільних боржників. APP, наприклад, один з найбільших в Індонезії виробників целюлозно-паперової продукції, є найзаборгованішим підприємством у світі. Трапилося це тому, що свого часу сировинний потенціал Індонезії надто переоцінили. Побудовані на Суматрі фабрики були розраховані на вдесятеро більше деревини, ніж її взагалі росло на острові.”

Наслідки голоду паперової промисловості обернулися для Індонезії справжнім апокаліпсисом. За оцінками експертів Світового банку, ця острівна країна за два-три роки втратить майже всі свої тропічні ліси. Співробітник природоохоронної організації Robin Wood Петер Ґергард:

“Це означає, що розпочнеться ерозія ґрунтів, змінюватиметься клімат, річки по-іншому прокладатимуть русла, мешканці потерпатимуть від повеней, посух, буревіїв... Не кажучи вже про те, скільки ендеміків, скільки рідкісних видів тварин та рослин зникне назавжди разом із джунґлями. А найгірше при цьому, що остаточно спустошивши індонезійські острови, целюлозно-паперові концерни переміщуються в інші азійські країни, де поки що лісів багато. На черзі Лаос, Камбоджа, Таїланд... ”

Södra: "Ліс-менеджмент-план”

Целюлоза тропічних регіонів становить вагому частку на європейському ринку, але поки що далеко не головну. Одним із найбільших постачальників цієї сировини є шведська фірма Södra. Вона являє собою кооператив, до складу якого входять 35.000 власників лісових ділянок. Ульф Ґунарсон відповідає на Зедрі за зв”язки з громадськістю:

“Це щось особливе. Не тільки в Швеції, а й у цілому світі більше немає такого об”єднання лісових господарств. Кооператив – давня й випробувана форма співпраці. Ми існуємо вже від 1938-го року.”

Більше половини целюлози Зедри закуповують видавництва газет і журналів. Решта йде на виробництво картону, фільтрів для кави та чаю, серветок, гігієнічних паперових товарів. “Целюлозний бізнес, - розповідає Ульф Ґунарсон, - дуже залежить від кон”юнктури на споживчому ринку. Ми повинні чітко відстежувати всі новітні тенденції. Ось, коли, наприклад, із США в Європу поширилася мода продавати та купувати речі на аукціонах в інтернеті, Зедра різко збільшила випуск волокна для виробництва картонного упакування”. Духові часу намагається відповідати шведська фірма й за ще одним показником. Керівник спеціального природоохоронного відділу Ґустав Аулен:

“Охорона довкілля є для нас дуже важливою, бо з моменту заснування кооператив ставив перед собою дві мети: економічний профіт і сталий розвиток наших лісових угідь. Вирубування деревини можливе лише в масштабах, які не загрожуватимуть відновленню лісів. Науковці розробили для Зедри окремий “ліс-менеджмент-план”. І в тому, що ми його суворо дотримуємося, може переконатися кожний, хто побуває на наших лісових ділянках”.

Аби забезпечити п”ять целюлозних фабрик Зедри сировиною, щохвилини вирубують у середньому 75 дерев. І так 16 годин щодоби, 350 днів на рік. Залежно від кліматичних умов та складу ґрунту, ялинникам, щоб вирости знову, потрібно від сімдесятьох до дев”яноста років. Засаджування просік у промислових масштабах триває в Швеції всього кілька десятиліть. Наразі, отже, зауважують екологи, важко спрогнозувати, чи справді ліси відновляться так, як це передбачено в науковому плані Зедри. У Ґустава Аулена є контраргументи:

“А хіба взагалі можна бути абсолютно впевненим у чомусь, що трапиться за 200 років? Звичайно, ми спираємося тільки на ті дані, якими ми сьогодні володіємо, й намагаємося відповідно господарювати. А це означає: якщо хтось із власників лісових ділянок не дотримуватиметься нашого плану сталого розвитку, Зедра просто не купуватиме в нього деревини.”

У порівнянні з хижацькою тактикою целюлозно-паперових концернів в Азії, шведську фірму без перебільшення можна назвати взірцем свідомого ставлення до довкілля, кажуть представники природоохоронних організацій. Але насправді порятунок лісів в іншому. Еколог Аґнес Дикман:

“Ми споживємо надто багато паперу. 225 кілограмів щороку - це цифра, яка лежить за межами поняття “сталий розвиток”. Справжній захист лісів почнеться тоді, коли кожен навчиться бачити за аркушами паперу зелене листя дерев...”

За матеріалами німецької преси