«Соціальний рік»

«Соціальний рік» - життєвий досвід, на який зголошується дедалі більше молодих німців. Для когось це можливість знайти себе, альтернатива навколосвітній подорожі, хтось бажає вивчити іноземну мову, культуру та відвідати омріяну країну, а хтось просто допомогти знедоленим.

«Після закінчення школи ми, три найліпші подруги, вирішили присвятити наступний рік волонтерству за кордоном», - розповідає 22-річна уродженка Оснабрюку Ліза Гаґедорн. Вибір її подруг – Африка не дивував нікого, а от її – Україна, викликав багато запитань. Відповідь на них не могла дати ні вона, ні такий же німецький волонтер Фелікс Шмідтке, який згодом провів в Україні півтора роки. «Стратегічно важлива країна між Росією та Європою», - за словами Лізи, - єдина інформація, яка два роки тому на момент її від'їзду лунала в німецьких ЗМІ. «Так географічно близько, але ментально так далеко», - каже про Україну Фелікс.

Політичні скандали останніх років довкола опозиції та Чемпіонату Європи з футболу не розширили кругозір німців щодо української культури та історії. «Під час мого перебування в Україні я постійно писала своїм друзям величезні мейли, в яких висловлювала своє захоплення і намагалась якомога більше розповісти про ті принади, які нам зовсім не відомі», - коментує Ліза, хоча її перше враження було: «чому ж все таке сіре?!»

Не лише вчити, але й вивчати

Проживаючи в Кіровограді, Ліза працювала в дитячому будинку, а також керувала клубом німецької мови при університеті. Вона намагалась наблизити німецьку культуру до дітей, покращити їх знання іноземної, а також відкрити очі на інший світ. «Країну по-справжньому розумієш, працюючи з дітьми, оскільки, це - її майбутнє», - так промовисто пояснює вибір проекту волонтерка. Для Фелікса бути представником Німеччини в Україні також було за честь. Він викладав на курсах німецьку мову.

Координацією роботи волонтерів в Україні займалася асоціація молодіжного співробітництва «Альтернатива-В», кошти на проживання молоді активісти отримували від різних джерел. «Мені довелося створити ціле коло підтримки, - розповідає волонтер з Кельна, - я знайшов приватних спонсорів, різні фонди, значну частину також отримав від міста». Ліза ж була стипендіаткою Федерального міністерства економіки та розвитку Німеччини: «Це були кошти на їжу, житло, проїзд, а також семінари».

До приїзду в Україну Фелікс багато років вивчав французьку, його мама ніколи не була східніше Берліна, тому його захоплення слов'янськими мовами справді вражає. «Російська добре, українська ок; розумію майже все», - так скромно оцінює свої знання німецький волонтер з Кельна. Але, насправді, під «ок» приховується вміння синхроно перекладати українські пісні гурту «Океан Ельзи». «Дійсно, саме цей гурт дав мені натхнення вивчати українську мову, - продовжує Фелікс, - і тепер багато моїх друзів в Німеччині також знають і поціновують їхню творчість».

Без пригод не обійшлося

Обидва волонтери почували себе в Україні дуже комфортно та пригод було не оминути. Одного разу Фелікс разом зі своїм другом з Німеччини, який приїхав його відвідати, вирушили до музею Шевченка в Канів. Вчинивши зовсім не по-німецьки, подорожники не забронювали місця в готелі, сподіваючись на вдачу. В розпалі був сезон весіль, тому знайти кімнату німецьким гостям не вдалося. Розмістившись на березі Дніпра, молоді туристи відбивалися від комарів, котрі не давали їм спокою. Аж раптом о 3 годині ночі співробітниця того ж таки готелю, яка ще ввечері пояснила, що вільних місць немає, принесла їжу та напої, що лишилися після весілля.

Повернувшись в Німеччину, колишній волонтер Фелікс планує вивчати в Лейпцигу географію та згадує про своє рішення поїхати в Україну, як найважливіше в його житті. «Україна стала частиною мене, я індентифікую її як частину себе і буду завжди стежити за тим, що відбувається в суспільному та політичному житті України», - каже волонтер.