Мистецтво навчає працювати: культурно-соціальний проект в Касселі

У Німеччині близько 600 тисяч молодих людей віком до 25 років ще жодного разу в своєму житті не працювали. Таких дуже багато, приміром, і в одному з соціально неблагополучних районів міста Касселя - Фрідріх-Вьолер-Зідлюнґ. Однак, молодим людям в Касселі пощастило. Їх задіяв до свого проекту відомий німецький художник Томас Гіршгорн. Цей митець якраз готувався до участі в одній з найбільших у світі мистецьких виставок - кассельської "Документи". Для роботи над своєю нетрадиційною інсталяцією, присвяченою французькому філософу Жоржу Батаю, Томас Гіршгорн долучив молодих безробітних. Вони й стали авторами скульптури, відкрили бібліотеку з книгами філософа, телевізійну студію, та невелику їдальню.

Цей сучасний витвір мистецтва жив своїм життям. Молоді люди пояснювали відвідувачам його значення, показували окремі компоненти, знімали все це наплівку й обробляли відзняті матеріали у власній телестудії. За роботу в такому незвичному проекті Томас Гіршгорн платив юним кассельцями 8 євро на годину з власної кишені. Піт Ґребер, який супроводжував проект від соціальної служби молоді, розповідає:

"Мені хотілося б наголосити на тому, що люди, які працювали над створенням цієї незвичної інсталяції, вперше мали можливість працювати, вони фактично вчилися працювати. Серед них було дуже багато таких, хто взагалі не мав жодного уявлення про те, що таке, приміром, взяти на себе якісь обов"язки. Цьому їм вдалося нині навчитися. А окрім цього, вони тепер знають, що таке пунктуальність, віповідальність, співпраця, пошук вирішення конфліктів і нормальне спілкування".

Однак зиск з цього мистецького проекту мали, очевидно, не лише його учасники. Глядачі, які знайомилися з інсталяцією Гіршгорна, також зробили для себе чимало відкриттів. Багато з них уперше познайомилися з людьми з іншого соціального прошарку, мали можливість дізнатися про те, чим вони живуть. Мистецькі критики в Німеччині закидали Гіршгорну, що успіх його твору полягає в купленому за рахунок молодих людей шармі "соціальної романтики". Піт Ґребер схильний радше думати, що запорукою успіху екперименту Гіршгорна стала справді хороша соціальна робота. Один з учасників роботи над інсталяцією, 23-річний Стів теж у цьому переконаний:

"У наш район прийшло життя. Навіть діти допомагали, вони тішилися тим, щоб пояснювати відвідувачам по-своєму те, чим ми взагалі займаємося. Тобто, було дуже цікаво. А мої батьки, певно вперше за своє життя подивилися "Документу".

Сам митець, Томас Гіршгорн, не схильний бачити себе революціонером у соціальній роботі з молоддю. Він каже, що цей експеримент був для нього важливим лише задля втілення його митецьких ідей. Але зрештою, переконані багато людей у Касселі, не має значення, була інсталяція Гіршгорна мистецтвом чи соціальною роботою. Такий культурно-соціальний проект допоміг знайти нові сили й ідеї насамперед тим, хто вже повністю втратив віру в себе. Говорить 19-річна Анетте: "Це був чудовий час. Я тоді так і сказала своєму братові: треба нарешті щось робити, чимось займатися. Після участі в експерименті він навіть сам почав читати книжки, навіть того філософа Жоржа Батая та інших авторів, які були в бібліотеці. Безумнівно, це був поки найкращий час в моєму житті". Пір Віхманн