Кібермобінг: буденність німецьких школярів

«Я тоді зірвався, оскільки він образив мою маму. І тоді я стукнув кулаком по екрану комп'ютера. Відтоді у мене цей шрам», - розповідає 14-річний Гайко, простягаючи до монітора онлайн-камери свою руку. Те, що сталося з ним кілька років тому в інтернеті, залишило не лише шрам. Тоді школяр отримував від невідомого щодня по 15 повідомлень з погрозами і образами.

«Я йому не відповідав. Але десь приблизно за три місяці почав відповідати. Я його запитав, що з ним таке, чому він мене ображає. Тоді він відповів, що знає мене, що знайде мене всюди. Тоді мені стало лячно», - згадує підліток.

Віртуальна агресія

Мобінг припинився після того, як Гайко звернувся до поліції. Фахівці швидко встановили особу і місцезнаходження анонімного агресора. Ця історія – зовсім не поодинокий випадок. Школярки Мадіта та Діандра пережили подібні ситуації.

Зазвичай все починається з якогось конфлікту в школі, а потім з'ясування стосунків переноситься у віртуальний простір. У Діандри була суперечка з однокласником, який після цього виставив в інтернеті фотомонтаж з її зображенням, поєднавши обличчя учениці з тілом порнозірки. Хоча 12-річна Діандра змогла легко знищити цей знімок, його встигли побачити друзі, знайомі та майже вся школа, а декому це навіть видалося дотепним.

"Почуваєшся ніби ти один проти всього світу, впав у глибоку яму, а всі йдуть повз і ніхто не допомагає, жахливе відчуття", - згадує школярка. З 14-річною Мадітою трапилася схожа історія, її однокласники створили спеціальний чат, в якому вправлялися у вербальному знущанні над дівчиною.

Не варто недооцінювати небезпеку

Віртуальні образи, принизливі коментарі, висміювання – це все для багатьох німецьких школярів вже стало звичним атрибутом повсякдення, відзначає кельнський психолог Катаріна Катцер, котра є автором поки що єдиного опублікованого в Німеччині дослідження про кібермобінг. Вона переконана, батьки і вчителі повинні набагато серйозніше ставитися до віртуальної агресії: «Якщо батьки дізнаються про щось подібне, дуже важливо повідомити про це школі, іншим батькам, щоб це все не минало безкарно. Такі речі не повинні залишатися в темряві».

Однак на практиці жертви часто не поспішають скаржитися чи шукати справедливості, намагаючись самотужки впоратися із ситуацією. Негативний віртуальний досвід багато чому вчить, визнають діти. Діандра,наприклад, після того прикрого випадку стала набагато обережніше поводитися у мережі.

Автор: Сабіне Дамашке /Наталя Неділько

Редактор: Леся Юрченко