Куди рухається найбільший тигр Азії

У центрі уваги європейської преси - засідання народного зібрання Китаю та вибори президента Білорусі, що відбудуться за два тижні. Газета Luxemburger Wort, зокрема, пише про плани китайського уряду піднімати сільське господарство та підняти якість життя на селі:

Навряд чи ще якась держава може похвалитися таким стрімким розвитком впродовж останніх двох десятиліть, як Китай. Починаючи від 1979-го року, Ден Сяопін наказав своїй імперії поступово відкривати економіку. Механізми, що спочатку впроваджували дуже обережно, виправдали себе, і на східному узбережжі Китаю почався економічний бум. Нині не можна собі уявити світову економіку без таких метрополій, як, скажімо, Шанхай. Утім, досі інвестиційний бум та підйом оминали більшу частину Китаю, -

пише газета Luxemburger Wort та веде далі:

745 мільйонів з 1,3 мільярдів китайців мешкають у сільській місцевості. Якщо китайське керівництво бажає, щоб економічне зростання тривало й надалі, тоді воно має сприяти зростанню споживацької активності й серед сільського населення. Водночас Китай, і це в його ж інтересах, має посилено піклуватися про охорону навколишнього середовища, поліпшення соціальних стандартів та умов для безробітних, створенні правової системи та вільного ринку ідей. Будь-яку успішну та інноваційну економіку в епоху цифрових технологій не можна уявити без притоку ідей. Про це знають і можновладці в Пекіні. Але навіть якщо за справу береться найвправніший реформатор, навряд чи можна охопити всі будмайданчики одночасно. Катапультувати величезну імперію з аграрної доби в сучасний світ – гігантське завдання сьогодення, доходить висновку газета Luxemburger Wort.

Британське видання Daily Telegraph пише про те, що Китай нині потребує політичних реформ:

Щорічне звернення китайського прем”єр-міністра - це лише один з камінців мозаїки, яка може допомогти зрозуміти зрозуміти, куди рухається найбільший тигр Азії. Цього разу Вень Дзябао говорив про необхідність соціальної справедливості та застерігав від занедбання соціальної сфери під час зростання економіки. Згадка про „соціальну справедливість” говорить про основоположну проблему комуністичного володарювання,

зазначає Daily Telegraph та робить таке критичне зауваження:

Брак політичної відповідальності призводить до корупції та свавілля серед чиновників. У своїй промові до делегатів Всекитайського зібрання народних представників Вень Дзябао не згадав про якість конкретні зловживання владою. І зрозуміло, що він зовсім нічого не говорив про те, щоб припинити існування владної монополії Комуністичної партії. Китай у 2006-му році – це економічний велетень з дефіцитом соціальної справедливості. І цей дефіцит стає дедалі більшим. Такий курс без проведення політичних реформ не є дуже розумним, пише Daily Telegraph.

Італійська газета La Repubblica звертає увагу на інший аспект, а саме на плани Китаю збільшити видатки на військову сферу:

Це – сценарій, якого найбільше побоюються американці. Китай інвестує своє економічне багатство у військову сферу. Таким чином він може стати стратегічним конкурентом Сполучених Штатів Америки. Тепер ці прогнози Пентагону отримали нове підтвердження. Пекін за допомогою збільшення на 15 відсотків витрат на озброєння знову робить стрибок уперед. (...) Посилення національних військових потужностей співпадає із новою фазою напруження стосунків між Пекіном та Тайванем. Це викликало занепокоєння в Японії, і саме таким розвитком можна пояснити відлигу у відносинах між Америкою та Індією в ядерній політиці, зазначає газета La Repubblica.

До іншої теми. Французька газета Ouest-France пише про наступні президентські вибори в Білорусі, що мають відбутися 19 березня:

Ці вибори від самого початку сфальсифіковані, оскільки президент Лукашенко, провівши 1994-го року нечесний референдум, вдався до зловживання владою. Він поклав край процесу демократизації своєї країни та її незалежності. Півтора року тому він організував нелегальний референдум, щоб отримати можливість стати президентом на третій термін,

пише Ouest-France і продовжує:

Відтоді репресії проти опозиції лише посилилися і населення дедалі більше живе у відчутті страху. Журналістів, які критично ставляться до влади, вбивають. Опозиціонери зникають. Керівникам опозиції влаштовують показові судові процеси. Ми маємо залишатися пильними. Оскільки напруга, що зростає, може вилитися у насильство та сльози. Ми просто не маємо права нічого не робити і лише дивитися на все це, як сторонні глядачі, застерігає Ouest-France.

Огляд преси підготувала Тетяна Карпенко